КОНСУЛЬТАЦІЇ
.

   

Методика «Persona Dolls» (Лялька як персона)

          Методика “Persona Dolls”, яку розробили в США в 1950-х роках, дозволяє ефективно і весело вирішувати питання дискримінації, збагачувати словниковий запас і займатися питаннями рівноправності. Ляльки та історії ляльок розвивають у дітей емпатію, можливість оцінити глузування, причіпки, знущання, біль несправедливого ставлення, а також фізичне насильство.
         Мета методики – навчити дітей відстоювати себе, якщо вони бачать несправедливе або упереджене ставлення.
        Методика передбачає проведення систематичних занять із дітьми з використанням «ростових» ляльок з індивідуальними особливостями: стать, колір шкіри, розмір, колір волосся, фізичні обмеження та ін. Як правило, вона 70 см заввишки. Кожна лялька має свою життєву історію, сім’ю, смаки, уподобання, страхи тощо. На занятті педагог знайомить дітей із лялькою, описує ситуацію, яка з нею «сталась». Допомагає дітям сформулювати свої запитання щодо особливостей ляльки або ситуації, в яку вона нібито «потрапила», усвідомити і висловити емоції з цим пов’язані, обговорити, як можна діяти в цій ситуації тощо. Заняття проходить в колі, важливим моментом є фізичний контакт із лялькою на початку і наприкінці заняття, лялька не є іграшкою, і не знаходиться в ігровому куточку. Ляльки «приходять на гостини» до дітей тільки на спеціальні заняття.   
1. Що таке «ляльки-персони»?
     Ляльки-персони – це не іграшки для дітей, а інструмент для педагога. Для кожної ляльки створюють її особисту індивідуальність , закріплюють за нею певну історію життя, наділяють особистісними рисами, родиною і культурним походженням, уподобаннями, страхами та здібностями. Лялька «приходить» у гості до дітей (в групу), коли вони збираються в колі для спільної розмови, і педа гог розповідає їм про щасливі й не дуже радісні історії, які з нею сталися.
«Марійці 5 років, і вона рада з вами познайомитися. Нещодавно в неї з’явився маленький братик і вона хвилюється, що батьки будуть любити його більше, ніж її…».
«Сергійкові 6 років. Він повнень кий і дуже переживає, що інші діти не приймають його у гру…. ».
    Ляльки-персони – це практична методика, яка сприяє психологічному розвитку малюків, виховує емпатію і допомагає організувати розмову серед дітей про складні питання розмаїття та інклюзії за такими ознаками, як:
• гендер;
 • зовнішність (фізичні особливості, характеристики);
• расова, національна, етнічна приналежність;
• культура і віросповідання;
• етнічна / національна приналежність;
 • інвалідність / особливі потреби;
• сексуальна орієнтація;
• стан здоров’я;
• ВІЛ і СНІД.
          Методика використання ляльок-персон набула значного поширення у педагогічній практиці багатьох країн, зокрема Великій Британії, Австралії, Сполучених Штатах Америки, Нідерландах, Ісландії та Німеччині, а також у Південній Африці. Ця методи ка наразі успішно поширюється в освітніх закладах України.
        Методика «Лялька як персона» реалізовувалася в рамках проекту «Створення інклюзивного безпечного середовища в навчальних закладах «
2. Навіщо використовувати ляльок-персон
         Посібник покликаний надихати педагогів та озброювати їх необхідними навичка ми, аби з допомогою ляльок змінювати догматичні цінності, розвіювати стереотипи й упередження, які лежать в основі стигматизації, виключення (ексклюзії) та дискримінації. Методика, що ґрунтується на застосуванні ляльок-персон, добре узгоджуєть ся з Базовим компонентом дошкільної освіти та сприяє його реалізації.
     Ляльки та їхні історії допомагають дитині краще усвідомити власну індивідуальність, навчитися позитивно сприймати себе, свою культуру, соціальне походження, сімейні обставини та, водночас, навчитися поважати, цінувати і пізнавати культуру, соціальну приналежність та сімейні обставини інших. Використання розмаїтого набору ляльок, які відображають особливості дітей групи, а також дітей поза нею, сприяє вихованню поважного ставлення до різних спо собів життя, культур, мов і здібностей, а також формуванню й усвідомленню їхньої унікальності й цінності кожного.     
       Ляльки та історії, які вони «розповідають», − це ефективна інноваційна педаго гічна методика, що дає змогу в комфортний і незагрозливий спосіб усувати упере дження і дискримінаційну поведінку. Ці персонажі та їхні іс- торії виховують у малюків відчуття справедливості, допомагають розвинути здатність співчувати, слу хати інших і вчитися в них. Під час спілкування з лялькою діти набувають чимало необхідних життєвих навичок для того, щоб постояти за себе та інших у різних обставинах, а також впевненості, коли доводиться стикатися з несправедли вістю та упередженістю. Мета полягає в тому, щоб навчити ма- лечу переносити досвід і навички, засвоєні під час взаємодії з ляльками, на реальні ситуації їхнього повсякденного життя.
         
3. Обираємо ляльок. Де взяти ляльку-персону
      Ляльок можна виготовити самостійно або ж придбати. Їх можна зробити з карто ну, а їх одяг − з паперу; форми тіла, колір шкіри, тип волосся тощо мають виглядати природно.                                                                               Яких персонажів варто використовувати?   Доречно, щоб ваша перша лялька репрезентувала культурну більшість дітей у вашій групі (йдеться про колір шкіри, культурну приналежність, мову спілкування тощо). Простежте, щоб риси обличчя ляльок були реалістичними. Якщо в ляльок є волосся, то на дотик воно має бути схожим на справжнє. Представляйте ляльку-хлопчика першою, бо інакше діти вважатимуть, що всі ляльки – це дівчатка і призначені лише для дівчаток. Варто мати рівномірну кількість різних персонажів хлопчиків і дівчаток. Почніть з однієї-двох ляльок і поступово поповнюйте свою колекцію: що більше персонажів, то ширший діапазон людського розмаїття, з яким можна ознайомити дітей. В садочку мають бути ляльки, які представляють приналежність до різних рас, культур, людей з інвалідністю (навіть якщо в закладі таких дітей немає). Це особли во важливо в ситуації, коли всі діти належать до однієї культурної групи і володіють лише домінуючою мовою. Намагайтеся залучати батьків до виготовлення чи придбання ляльок для того, щоб персонажі виглядали правдиво (фізичні особливості зовнішності, культурна при- належність тощо) і щоб ті чи інші типи інвалідності були передані точно. Імена персонажів добирайте відповідно до їхньої індивідуальності та культурного походження.        Простежте, щоб на підсвідомому рівні у дітей не підсилювались стереотипи. Наприклад, нехай серед колекції ваших персонажів будуть: одна лялька з інвалідністю, 12 але не безпомічна; ляльки з бідних і багатих родин; у деяких ляльок мами будуть ви сококваліфікованими фахівцями, а в інших домашнім господарством опікується тато, в деяких ляльок буде тільки мама чи лише тато, а деякі житимуть зі своєю бабусею. Наявність кількох ляльок (колекції) гарантує, що неприємні життєві ситуації розпо- ділятимуться між ними таким чином, щоб жодна з них не виглядала в ролі «жертви».
       Далі ми розглянемо етапи перетворення ляльок на «маленьких людей» − створення персони і складання історії, яка відповідає сутності цього персонажу. Як виготовити ляльку Залежно від вашого задуму, вони можуть бути маленькими чи більшими, але оптимальним видається зріст близько
  70 см, оскільки такому персонажу пасуватиме одяг малюка до 6-ти місяців. Ляльки з м’якої тканини привабливіші, їх хочеться обійняти. Це особливі ляльки, не схожі на тих, які є у домашньому ігровому куточку.    Рекомендується використовувати м’яку та нещільну набивку, щоб лялька могла сидіти, згинати руки і щоб шия була достатньо міцною, аби втримувати голову. Необхідно дотримуватися вимоги безпеки та гігієни: не використовуйте токсичні матеріали чи такі, що спричинюють алергію, уникайте намистин та дрібного декору, бо маленькі діти можуть їх проковтнути тощо. Щоб відтворити різні кольори шкі- ри, використовуйте тканину різних від- тінків (від темно-ко- ричневого до роже- вувато-бежевого). Щоб отримати реалістичні кольори, спробуйте проекс периментувати з природними барв никами (наприклад лушпинням цибулі, ромашки, шавлії чи горіху), відваром яких фарбується тканина. Намагайтеся вигото-вити волосся ляльки таким чином, щоб воно виглядало природним і було приємним на дотик; продумайте різні зачіски, відповідно до індивідуальних особливостей за- думаного персонажа. Для кучерявого волосся оберіть шерсть чи інший матеріал, який можна знайти в крамницях товарів для рукоділля. Щоб волосся було густим, прикріплюйте окремі пасма якнайближче одне до одного. Надійно прикріпіть волосся до голови, аби воно не спадало, коли діти «спілкуються» з ляльками. Можна додати різні прикраси для волосся (стрічки, бантики тощо). Одяг для ляльок можна виготовити самостійно, придбати вживаний у магазині чи на ринку або попросити батьків принести непотрібні дитячі джинси, футболки, шорти, 13 плаття тощо. Для кожної ляльки варто мати кілька комплектів одягу, щоб вони не були завжди вдягнуті в одне й те саме, коли «приходять у гості» та «розповідають» свої історії. Для ляльок з виразною інвалідністю можна виготовити окуляри, слухові апарати, милиці, візки (дещо можна попросити принести батьків чи звернутися до відповід- них організацій, де є такі речі, що вийшли з ужитку). Порадьтеся з батьками про те, як зробити такі речі реалістичними. Можна також зробити ляльок, що зображають дітей із синдромом Дауна, повненьких персонажів та ін.
4. Створюємо «маленьких людей»
     Народження персонажа Щоб створити особисту історію персонажа, індивідуальність кожної ляльки, потрібно визначити її стать, фізичні характеристики, колір шкіри, характер, тип родини, культурну, релігійну і соціальну приналежність, мову чи мови, якими вона розмов- ляє, стан здоров’я, страхи, уподобання, особливі здібності та особливі потреби.
 
ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЛЯЛЬКУ-ПЕРСОНУ
1. Ім’я та прізвище: Петрик Зайченко.
2. Стать: хлопчик.
3. Вік: 5 років. День народження: 20 лютого.
4. Рідна мова: українська, може спілкуватися російською.
5. Родина: мама: Ольга Василівна. тато: Роман Миколайович. брат: Микита (3 роки, день народження – 15 травня). бабуся: Ганна Петрівна; дідусь: Василь Федорович. бабуся: Валентина Іванівна; дідусь: Микола Олексійович.
 6. Місце проживання: вул. Незалежності, 23; приватний будинок з 5 кімнат; мешкає з мамою, татом та братиком; має власну кімнату.
7. Тато працює водієм, а мама – кухаром.
 8. Захоплення: любить малювати, плавати, гратися машинками.
9. Улюблені страви: манна каша, пиріг з яблуками, морозиво.
10. Особливі дні: Новий Рік, день народження.
11. Що приносить радість: спілкування з родиною, прогулянки з мамою, татом та братиком, похід до кафе, де можна їсти морозиво.
 12. Засмучує, змушує сердитися: сварки з друзями, те що дідусь та бабуся далеко живуть і він їх рідко бачить.
 13. Чого боїться: залишатися на самоті, великих собак.
14. Мрія: подорож з батьками до Києва, щоб подарували новий велосипед.
 
         Для кожного персонажа можна скласти персональний «паспорт», який міститиме важливу інформацію про нього, його родину, друзів, вподобання, мрії, страхи тощо. Формат оформлення таких «паспортів» може бути довільним, інформація в ньому може поповнюватись, однак ключові дані мають залишатися незмінними. Як наве-дено у прикладі.
ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЛЯЛЬКУ-ПЕРСОНУ
Ім’я: Роман. Вік: 6 років. Мова: російська, українську розуміє, але ще погано нею розмовляє, вивчає англійську. День народження: 22 квітня. Тато Андрій Іванович – шахтар, зараз працює таксистом. Мама Ірина Анатоліївна – вчителька, зараз домогосподарка. Бабуся Марія Степанівна – пенсіонерка. Молодша сестричка – Оленка. Любить: гуляти біля фонтанів. Засмучується: коли на нього не звертають уваги, коли треба розлучатися із дру- зями. Боїться: сильного гуркоту, салютів, вони нагадують йому звуки вибухів, які він чув у Донецьку. Мешкає: зараз в місті Дніпро у багатоповерховому будинку, у двокімнатній квартирі, з батьками, бабусею і сестричкою Оленкою трьох років. Спить в кімнаті з бабусею. Полюбляє займатись: конструювати, гратися машинками, складати пазли. Вдається добре: читати, рахувати, малювати. Труднощі: складно розмовляти українською мовою, оскільки сім’я російсько- мовна. Фізичні заборони (у зв’язку з особливостями здоров’я): здоровий. Улюблена їжа: пельмені, піца, морозиво, сосиски. Не любить їсти: рибу. Улюблені свята: день народження, Новий рік, Різдво. Улюблені книги, казки, мультфільми: казки Андерсена, мультфільми «Маша і ведмідь», «Трактор Том», «Тачки», «Фіксики».
        Складаємо особисті історії ляльок. Якщо ви придумуєте історії, які стосуються життя малечі, це їм сподобається, вони активно долучатимуться до обговорення та навчатимуться з них. Цікаві сюжети, в яких описуються сильні емоції, наприклад, коли йдеться про конфлікти між дітьми, які не можуть поділити іграшки, або про вилучення з гри, допомагають зробити істо- рії реалістичними та привернути увагу. Коли  ви  починаєте працюватиз ляльками, використовуйте звичайні повсякденні сценарії з радісними подіями, і лише згодомпереходьте до сумних історій чи складних ситуацій.   Продовжуйте чергувати щасливі історії з історіями про емоційніта соціальні проблеми. Ви вирішуєте, чому лялька розповідатиме ту чи іншу історію та визначатимете, чого саме діти мають навчитися, або що вони мають відчувати. Ви маєте добре знати історію кожної ляльки, щоб вибрати ту, яка найбільше відповідає характеру життєвої ситуації, про яку вона розповідатиме дітям. Звісно, не завжди можна передбачити реакцію дітей. Самі історії можуть стосуватися проблемних питань, які вже виникали, або в яких ви розглядаєте з дітьми певну проблему ще до того, як малюки з нею стикнуться. Коли ви складаєте історії на основі реальних випадків, які відбувалися в садочку чи про які вам розповіли батьки, доречно вибрати ляльку іншої статі, культурної при- належності чи з інакшим складом родини, щоб дитина не впізнала себе і щоб її не впізнали інші діти. Тобто намагайтеся не привертати небажану увагу до цієї дитини.
   Особиста історія Марійки. Марійці 4 роки. Вона розмовляє українською мовою. Марійка мешкає в двокім натній квартирі зі своєю бабусею, тіткою Вірою, двоюрідними сестрами Ніною та Світланкою. Її мама працює хатньою робітницею далеко від родини. Марійка спить на одному ліжку з бабусею та сестричкою Ніною. Щовечора перед сном бабуся роз повідає їм казочку. Де ти спиш? З ким ти мешкаєш? * *(Можливі запитання до групи дітей, які педагог ставить у процесі розповіді історії персонажа. Подібні запитання передаються педагогом від імені ляльки). Марійка ходить до дитячого садка. Після садочка вона допомагає бабусі поратися по господарству, іноді миє посуд чи підмітає. Їй також подобається гратися зі своїми двоюрідними сестричками і друзями. Її найкращу подругу звати Катруся. Катруся має хворобу серця. Іноді вона трішки нездужає і не виходить надвір гратися. Найбільше Марійка полюбляє гратися в піжмурки. Коли діти втомлюються гратися надворі, вона дивиться телевізор, особливо полюбляє мультики. Дівчинка дуже лю бить циркові вистави. Марійка не любить сварки та бійки, а ще вона боїться вогню.   Яка твоя улюблена гра? Страва? Телевізійна програма? Чим ти любиш за- йматися? Чого ти боїшся? * 19 *(Можливі запитання до групи дітей, які педагог ставить у процесі розповіді історії персонажа. Подібні запитання передаються педагогом від імені ляльки).      
           Історія/сценарій Марійки Після того, як Марійка кілька разів приходила в гості, і в дітей з нею скла лися хороші стосунки на основі таких позитивних тем як цирк, її навчання в підготовчому класі, страви, які полюбляє готувати її бабуся тощо, можна представити певне проблемне питання / сценарій.
       Історія/сценарій. Почніть із кількох запитань про Марійку, щоб нагадати дітям про її минулі візити. (Хто пам’ятає, що Марійка любить їсти? З ким вона мешкає? Чим любить займатися?) Коли Марійка завітала минулого разу, вона була в хорошому настрої, бо напередодні ходила в цирк разом з тіточкою Вірою. Але сьогодні вона не дуже радісна. Розумієте, її мама пообіцяла провести ці вихідні з ними, але щойно надіслала повідомлення, що не приїде, бо захворіла. Марійка так давно не бачилася з мамою! Як на вашу думку, що відчуває Марійка? (Діти говорять про почуття Ма- рійки та свої власні). Що Марійка може зробити? Які ідеї у вас є, щоб їй допомогти? (Діти ви- словлюють свої пропозиції про те, як вирішити проблему). Зокрема, вони можуть запропонувати намалювати малюнок чи листівку і надіслати мамі. Можна організувати таку діяльність додатково після того, як лялька піде або ж вона залишається і спостерігає.
        Наступного разу для історії Марійки можна використати інше проблемне питання, наприклад: «Найкраща Марійчина подруга Катруся дуже хвора. Вона вже два дні ле- жить у лікарні». Можете пригадати, яка в Катрусі хвороба? Як на вашу думку, що відчуває Марійка? Що ви можете зробити, коли ваш друг чи подруга хворіє? Що ви можете зробити, коли ваш друг чи подруга засмучений?
Особиста історія Віті. Віті 6,5 років. Він живе зі своєю мамою, бабусею і маленькою сестричкою Танею. Таня спить в тій самій кімнаті, що й він. Де ти спиш? Чи є в тебе братик, сестричка?* *(Можливі запитання до групи дітей, які педагог ставить у процесі розповіді історії персонажа. Подібні запитання передаються педагогом від імені ляльки). Маленька сестричка часто плаче і Вітя прокидається, бо їхні ліжечка стоять по- руч. Це йому не подобається. Але вчора він був дуже радий, бо мама дозволила йому допомагати купати сестричку. Вона бадьоро хлюпалась, і це було весело. Вони обоє дуже намокли, навіть намокли його окуляри. Він має обережно поводитись з 20 окулярами, бо одного разу поламав їх, коли бігав надворі. Довелося купувати нові. Вам подобаються нові окуляри Віті?* * (Можливі запитання до групи дітей, які педагог ставить у процесі розповіді історії персонажа. Подібні запитання передаються педагогом від імені ляльки). Вітя ходить в дитячий садочок. Там на заняттях діти малюють і пишуть, йому це подобається. Але найбільше він дуже любить час, коли можна гратися надворі. Ще йому подобається грати з друзями у футбол. Також він любить різні оповідання та телевізійні передачі про тварин. Яка ваша улюблена телепрограма? Яка історія чи гра найбільше подобається?* * (Можливі запитання до групи дітей, які педагог ставить у процесі розповіді історії персонажа. Подібні запитання передаються педагогом від імені ляльки). Вітя любить шоколадне морозиво. Іноді вони з мамою ходять в кафе їсти морози- во і йому це дуже подобається. Ще він любить тістечка, а овочі не любить. Які ваші улюблені страви?* *(Можливі запитання до групи дітей, які педагог ставить у процесі розповіді історії персонажа. Подібні запитання передаються педагогом від імені ляльки). Історія/сценарій Віті В історії акцент зроблено на тому, що Вітя носить окуляри, з чого мож- на почати обговорення теми інвалідності.   Водночас, діти можуть захопитися розповіддю персонажа про маленьку сестричку чи про шоколадне морози- во, а на окуляри не звернуть увагу. Вдома Вітя розмовляє російською мовою, але у школі всі спілкуються пе- реважно українською. Іноді діти сміються над ним. Він точно не знає, але здогадується, що це через те, як він говорить українською (він невправно ви- мовляє нові для нього слова, іноді вживає їх недоречно). Віті не подобається, коли діти над ним насміхаються. (Це може бути ще однією темою для обго- ворення). Що, на вашу думку, він має робити? Що він може сказати цим дітям? До кого він може звернутися по допомогу в школі? Діти висловлюють різні ідеї: «Він може розповісти своїй мамі та бабусі, а вони потім скажуть вчительці, і вона поговорить з дітьми»; «Він може по- просити свого друга піти з ним, щоб сказати тим дітям: «Припиніть. Мені не подобається, коли ви з мене насміхаєтеся»; або «Він може попросити свого дядька побити їх». Вітя говорить, що ви дали йому багато ідей. Тепер він почувається значно краще. Він поговорить зі своєю вчителькою і з мамою, а також попросить свого друга Сергійка піти з ним, щоб сказати дітям припинити глузувати. Він дуже вам вдячний. Він запитує, чи цікаво вам дізнатися, як владналась ця ситуація. Він вам розповість наступного разу, коли прийде в гості. До поба- чення. (Подібні репліки передаються педагогом від імені ляльки).
сторія бідності та соціального статусу)
Особиста історія Ліді 5,5 років. Вона мешкає в старому приватному будинку з мамою, яка працює прибиральницею. З ними також живуть її бабуся і тітонька. Ліда спить разом з мамою. Переважно вони спілкуються українською мовою. Ліда лю- бить ходити в дитячий садок і свою виховательку. Дівчинці подобаються історії, які бабуся розповідає на ніч, а також любить допомагати по господарству. З їжі їй найбільше смакує бабусине овочеве рагу. Ліді подобається гратися надворі з друзями в різні рухливі ігри. Історія/сценарій Коли Ліда приходила в гості минулого разу, вона розповіла нам про те, як весело в них пройшов день у садочку. Вона перемогла в естафеті та отримала приз! Сьогодні Ліда засмучена. Вчора діти розмовляли про родини і про те, хто з батьків ким працює. Коли вона розповіла, що її мама працює приби- ральницею, один хлопчик засміявся і сказав: «Це смішно». Ще одна дитина сказала: «Це не справжня робота. Ось моя мама працює управляючим торгі- вельного центру». Як, на вашу думку, почувається Ліда? Що вона може відповісти тим ді- тям? Що вона може зробити? Вона все ще дуже засмучена через те, що сталося. Кому їй слід про це розповісти? (Можливі запитання до групи дітей, які педагог ставить у процесі розповіді історії персонажа).
5. Заняття з лялькою-персоною. Загальна організація роботи Під час роботи з ляльками педагог виконує функцію їх перекладача. Педагог не є лялькою (не перевтілюється у цей персонаж), а лише говорить від її імені: переповідає дітям те, що лялька «прошепотіла» на вушко або розповіла раніше. Поводьтеся з лялькою бережно, коректно. Так ви подаєте дітям приклад, як вони мають ставитися один до одного. Оптимально організувати заняття тривалістю 5-7 хвилин з усією групою або у підгрупах (по 10-12 малюків). Розмістіть малечу півколом, щоб якомога більше з них могли долучатися до обговорення. Якщо група надто велика, ймовірно, що діти стануть непоси- дючими, очікуючи своєї черги висловитися. Крім того, у завеликій групі педагогу складно стежити за тим, що відчуває кожна дитина і заохочувати кожного до участі в обговоренні. У дитячому садочку доцільно встановити певні правила використання ляльок. Наприклад, не використовувати їх під час звичайних ігор. Адже це особливі ляльки, які «приходять» у гості лише, коли група збирається разом для спільної бесіди. Це не іграшка у звичному розумінні. Час від часу лялька чи ляльки можуть залишатися у приміщенні групи під вашим наглядом з особливою метою: можливо, вони трішки посидять у читальному куточку, або приєднаються до дітей на занятті співів, або в них буде індивідуальна бесіда з окремою дитиною. Іноді лялька може «прошептати» щось на вушко окремій дитині (слова підбадьорення, пораду тощо). Знайомимо дітей з персонажем Візьміть ляльку на руки і представте її дітям. При цьому слід говорити звичайним тоном. Нехай лялька час від часу щось «шепоче» вам на вухо. Можна сказати дітям, що вони не зустрічалися з цією лялькою раніше, але невдовзі стануть добрими друзями. Ляльку можна провести по колу, щоб діти привіталися за руку чи обійняли. Зауважте малюкам, що лялька не любить, щоб її роздягали чи смикали за волосся, або зупиніться і запитайте ляльку чи не заперечує він/вона, щоб його/її обняли.
       Під час першого візиту не потрібно розповідати особисту історію ляльки, ви лише знайомите дітей з нею. Коротко представте: зазначте 3 – 4 важливі деталі про родину ляльки, її уподобання, звички, заці- кавлення. Презентація під час знайомства має бути короткою, інформативною і ці- кавою. Головне завдання цього етапу – привернути увагу дітей, зацікавити тим, що відбуватиметься з лялькою надалі. У малюків має виникнути бажання поділитися інформацією зі свого життя саме з нею. За допомогою запитань спонукайте дітей по черзі ділитися своїм досвідом / ін формацією про себе.
    Наприклад: «Софійка (лялька) любить апельсини. А які ваші улюблені фрукти? Ти також любиш апельсини чи тобі більше подобаються інші фрук- ти?» Заохочуйте дітей ставити запитання, обговорювати персонажа та ділитися ін- формацією про власне життя. Наприкінці нагадайте малечі, як звати ляльку, з якої вона родини тощо. Під час подальших занять розповідь про неї буде докладнішою, із розгортанням подій у її життєвих історіях.   Особиста історія кожної ляльки залишається незмінною так само, як історії дітей.
    Розповідаємо історію (методичні рекомендації) Нагадайте дітям про особистість ляльки та її ми нулий візит (хто ця лялька і що відбувалося, коли вона(він) приходила до нас у гості минулого разу?). Водночас, не використовуйте слово «лялька», а завж- ди називайте персонажа на ім’я. Виступаючи в ролі оповідача, розкажіть історію, яка слугує вступом до заняття (Що сталося з лялькою тепер?). Виступаючи в ролі фасилітатора, ставте відкриті за- питання, насамперед, щоб спонукати дітей виявляти емпатію та говорити про емоції (Як на вашу думку, що відчувала лялька? Як би ви почувалися, якби з вами таке сталося?), а потім запропонуйте поміркувати над способами вирішення проблемної ситуації (Що, на вашу думку, лялька має зро- бити? З ким вона може поговорити? Як ми можемо допомогти ляльці?). В ролі оповідача, завершіть заняття: подякуйте дітям за їхню участь в обговоренні, нагадайте про найбільш доречний варіант (чи варіанти) залагодження проблемної ситуації та дозвольте попрощатися з лялькою, яка «обіцяє» наступного разу розпові- сти про те, як вирішилася ця ситуація.
     Водночас, варто уникати надто довгих сюжетів, великої кількості учасників «подій» та надмірної деталізації чи описів. Це відволікатиме дітей від головного проблемного питання. Наприклад, якщо ви розповідаєте історію про дівчинку, яку дражнять інші діти і у вступній частині згадуєте, що нещодавно мама купила їй новий велосипед, то група, найімовірніше, зосередиться на нових іграшках і вам доведеться обговорювати проблему цькування іншим разом. 
     Заняття з лялькою має створювати безпечну атмосферу, де можна говорити про будь-що. Відтак, інколи вихователь може почути від дітей дуже приголомшливі іс торії (наприклад, про домашнє насилля, алкоголізм когось із членів родини тощо). Важливо заохочувати дітей розповідати і говорити про такі травматичні життєві ситу ації, щоб педагоги, інші дорослі, фахівці могли допомогти і підтримати їх. Водночас, не слід обговорювати подібну особисту інформацію з усією групою, тому необхідно знайти інші способи відреагувати на те, що сказала дитина. Крім того, слід пам’ятати про принципи конфіденційності та захисту приватного життя. Як же має діяти вихователь, коли дитина починає розповідати подібну історію у групі? Важливо не ігнорувати те, що вона говорить. Ви можете дати зрозуміти, що почули її, наприклад, сказати: «Так, ти засмучений», або «Напевно, це дуже тебе гнітить. Ми можемо згодом поговорити про те, що відбулося», або    «Після нашого заняття, ти можеш розповісти Катрусі (ляльці) докладніше про те, що з тобою сталося». Після групової зустрічі можна усамітнитися з дитиною та лялькою. У цьому ви- падку персонаж перетворюється на засіб надання психологічної підтримки: «Катрусі дуже шкода, що ти засмучений. Хочеш розповісти їй про те, що відбулося і як ти після цього почувався?» Потім ви маєте відстежувати перебіг ситуації, про яку розповіла дитина.        
       Ляльки та життєві історії, які вони розповідають, можуть суттєво впливати на цей процес і допомагати малечі відійти від негативних установок (наприклад, про те, що багаті люди «кращі» за бідних; що «краще» говорити російською, ніж українською; що «краще» бути хлопчиком, ніж дівчинкою тощо). Дітям потрібно слу хати різноманітні історії ляльок, щоб усвідомити: в кожного з цих персона жів є свої власні родина, домівка, мова, культура, здібності та інші особли- вості й відмінності.
     Потурбуйтеся, щоб діти не бачили, як ляльку кладуть у коробку, адже це може їх засмутити. Деякі вихователі воліють, аби ляльки сиділи на полиці, звідки можуть «бачити», що відбувається у групі, а діти мо- жуть бачити їх.
 
7. Планування занять на місяць: приклад Вибір теми. Вихователь випадково почула, як кілька дітей від мовлялися взяти Костика гратися в м’яча, бо він надто повненький, і побачила, як вони потім побігли геть смію- чись, кепкуючи з хлопчика та вигукуючи грубі прізвиська «товстун», «жир-трест». Вона помітила, як той відійшов у куток і не брав участі в іншій діяльності групи. Згодом, того ж дня, Костик вдарив одногрупника і розплакався, коли вихователька зробила йому зауваження. Відреагувати на цю проблему педагог вирішила під час заняття з лялькою. Щоб не привертати зайву увагу до Костика і не ставити його в незручне становище, вихователь  запланувала «привести в гості» ляльку-дівчинку. Діти  ще не знайомі з нею. Педагог організовує зустріч з іншими колегами і разом вони створюють відповід- ний персонаж та розробляють серію занять. Створення ляльки-персони Культурне походження Педагог обирає ляльку, яка зовні схожа на більшість дітей її групи. Мова Лялька говорить мовою, що є рідною для більшості дітей. Родинна ситуація • Лялька живе зі своєю мамою, татом та бабусею. • Її мама працює в невеличкому магазині, а тато безробітний. • Вона спить в одній кімнаті з бабусею. • Вона мешкає в невеликій двокімнатній квартирі. Вік/ім’я • Її звати Галя. • Їй 5,5 років. Здібності/особливості • Вже вміє читати і любить казки. • Не вміє швидко бігати. • Досить неповоротка. • Дуже повна. 37 Уподобання • Любить їсти солодощі, чіпси та пиріжки. • Не любить овочі, за винятком картоплі. • Полюбляє банани, варення, яке готує бабуся. Страхи • Соромиться декламувати вірші на загальних святах групи, бо всі на неї дивляться. • Хвилюється, що діти не братимуть її в ігри та інші види діяльності. • Її лякають великі собаки, які голосно гавкають. • Їй не подобається кудись ходити без своєї подруги Наді. • Вона засмучується і боїться, коли татко на всіх кричить. План складають на основі реальної життєвої ситуації, яка сталася в садочку.  Вихователі планують кілька занять та обговорень. Також, вносяться всі необхідні зміни до повсякденних планів занять. У педагогів уже є кілька ляльок, але серед них немає персонажа «з надмір- ною вагою», тож вони звернулися до однієї з мам, яка добре шиє, з проханням виго- товити ляльку, що зображає «повну дитину». Педагоги спланували низку занять на чотири тижні.
Заняття 1. Знайомство з Галею; дітей заохочують розповідати про своє життя, родину, братів і сестер, де вони мешкають, про улюблені страви і ті, які їм подобаються найменше. Заняття 2 Галя знову приходить у гості. Вихователька ставить запитання, аби оцінити, що діти пам’ятають про неї. Галя розповідає, чим вона цей час займалася. Нагадайте дітям про те, що їй подобається, а що ні, а також інші подробиці її життя. Галя роз- повідає про святкування свого дня народження після минулих відвідин групи. Діти розповідають про дні народження і святкування, в яких вони брали участь. Заняття 3 За допомогою запитань поєднайте перше і друге заняття і повідомте, що Галя дуже засмучена, бо в її садочку сталося дещо дуже неприємне. Розкажіть історію про те, як інші діти не взяли її грати в квача та обзивали різними прізвиськами. Спонукайте дітей говорити про почуття, використовуючи такі запитання: Що, на вашу думку, відчувала Галя? Як би ви почувалися, якби така ситуація сталася з вами? Попрацюйте над розширенням словникового запасу дітей (емоції): засмучений, сумний, сердитий, злий, зніяковілий, самотній. Заохочуйте пошук способів вирі- шення проблемної ситуації. Що, на вашу думку, Галя може зробити? 38 Кому вона може про це розповісти? Що вона може сказати? Що їй потрібно зробити, якщо така ситуація повториться? Ймовірно, діти пропонуватимуть такі дії: • Вона може розповісти про це своїй мамі/виховательці. • Може побити тих дітей. • Може попросити Пашу, старшого брата своєї подруги Наді, піти й побити тих дітей. • Може попросити Надю піти з нею, щоб сказати тим дітям більше такого не робити. • Вона може залишитися в групі, не йти на прогулянку та почитати книжку. На завершення повідомте дітям: поговоривши про те, що відбулося, Галя тепер почувається значно краще. Вона скористається деякими їхніми порадами і наступно- го разу обіцяє розповісти, що саме зробила. Заняття 4 Нагадайте дітям про минуле заняття і коротко розкажіть про якусь позитивну подію в родині Галі. Можливо, тато знайшов роботу і вони з такої нагоди ходили в кафе. Ще одна позитивна звістка полягатиме в тому, що Галя таки спробувала кіль- ка варіантів залагодження своєї проблеми, які радили діти. Вона поділилася своїми почуттями з вихователькою. Та її обняла та поговорила з дітьми про дружбу і про те, що важливо гратися з усіма. Її подруга Надя пішла з нею і сказала тим дітям, що їй не подобається, коли Галю обзивають «товстухою». Вихователька розподілила клас на футбольні команди зі своїми назвами і кольорами, і тепер Галя стоїть на воротах! Теми для подальших занять Серію зустрічей з Галею можна продовжити, водночас, в них є нагода зосередити увагу дітей і на інших можливих життєвих колізіях: 39 • Бабусі стає зле. Після медичного обстеження родина дізнається, що в неї тяж- ка хвороба серця і що бабуся має лікуватися. • Батьки Галі вирішили розлучитись. • Галю продовжують дражнити через те, що вона не може швидко бігати. • Галя також приходить у гості з багатьма позитивними і щасливими історіями!
       В садочку також можуть бути й інші ляльки, яких використовують для обговорен- ня різних проблемних питань, наприклад: • труднощі в навчанні; • мова та акцент; • гендерні стереотипи; • розлучення батьків; • втрата близької людини; • безробіття. Педагоги можуть використовувати заздалегідь продуману серію занять з однією чи кількома ляльками-персонами для опрацювання певної проблематики або ж для обговорення різних життєвих ситуацій.  Перша зустріч «Знайомство з лялькою-хлопчиком Михайликом» Мета. Познайомити дітей з лялькою Михайликом, надати їм інформацію щодо імені, віку, місця прожи- вання ляльки, до кого приїхав у нашому місті. Заціка- вити дітей, викликати бажання спілкуватися з лялькою. Ознайомити дітей із правилами спілкування, привчи- ти запитувати по черзі, обов’язково вислуховувати і не перебивати один одного. Стислий зміст зустрічі. Вихователь знайомить дітей із лялькою-хлопчиком Михайликом, зацікавлює і моти- вує до спілкування з ним, озвучує правила спілкування. Хід зустрічі Вихователь: Діти, сьогодні до нас у групу має при- йти гість – один мій знайомий хлопчик. Я піду його зу- стріну, а ви зачекайте. (Вихователь виходить за двері і повертається з лялькою.) Вихователь: Познайомтесь, діти. Цього хлопчика звуть Михайлик. (Вихователь робить вигляд, що слухає, що «говорить» йому лялька на вухо.) Вихователь: Мишко трохи соромиться, тому говоритиме мені на вухо. (Вихова- тель робить вигляд, що слухає, що «говорить» йому лялька на вухо.) 40 Вихователь: Діти, Михайлик хоче із кожним з вас познайомитися. Я пропоную вам привітатися і назвати своє ім’я. (Вихователь підносить ляльку до кожної дитини, щоб всі мали змогу «привітатися», потім сідає на місце і робить вигляд, що слухає, що «говорить» йому лялька на вухо.) Вихователь: Діти, Мишко каже, що йому дуже приємно познайомитися з вами. А ви хочете дізнатися про Мишка більше? Запитайте у нього про те, що вас цікавить. Будемо ввічливі, не будемо перебивати один одного. Михайликові дуже хочеться поспілкуватися з кожним із вас. Але, щоб він добре вас почув, будемо говорити по одному, а не всі разом. Домовились? (Діти запитують. Вихователь робить вигляд, що слухає, що «говорить» йому лялька на вухо.) Вихователь: Прізвище Мишка – Шевченко. Він сказав, що йому скоро буде 5 років. Діти, а кому з вас вже 5 років? (Відповіді дітей) А кому вже 6 років? (Відповіді дітей). (Вихователь робить вигляд, що слухає, що «говорить» йому лялька на вухо.) Вихователь: Мишко каже, що він живе зі своєю сім’єю в місті Києві. А до нас в Сєвєродонецьк приїхав до своєї бабусі. (Вихователь робить вигляд, що слухає, що «говорить» йому лялька на вухо.) Вихователь: Михайлик говорить, що тут у нього зовсім немає друзів, тому він хо- тів би приходити іноді до нас у гості. Ви згодні? (Відповіді дітей). Вихователь: А що б ви ще хотіли дізнатися про Мишка? (Питання дітей). (Вихователь робить вигляд, що слухає, що «говорить» йому лялька на вухо). Вихователь: Діти, Мишко каже, що йому вже пора йти. На нього чекає бабуся. Він обов’язково відповість на ваші запитання, але наступного разу. Попрощаймося з ним і запросимо до нас у гості ще. (Діти прощаються, запрошують у гості). Друга зустріч «Проведення дітьми екскурсії для Михайлика, навчання його рухливої гри» (Попередня робота перед обговоренням проблеми гендерної дискримінації) Мета. Спонукати дітей до спілкування із ляль- кою-персоною. Виховувати емоційно позитивне став- лення дітей до подібного спілкування через посеред- ника-вихователя. Надати можливість дітям ознайоми- ти Михайлика з груповою кімнатою, розповісти про улюблені ігрові куточки, навчити його рухливої гри, у яку він міг би погратися з дітлахами у дворі. Стислий зміст заняття. Михайлик висловлює своє задоволення від спілкування з дітьми, пропонує по- знайомити його із улюбленими груповими куточками, осередками, іграшками. Діти проводять екскурсію для свого нового друга, навчають його колективної рухли- вої гри. Михайлик розповідає дітям про те, що хоче познайомитися з дітьми у дворі біля будинку, де меш- 41 кають його бабуся і дідусь. Вихователь акцентує увагу дошкільнят на цьому факті. Просить Михайлика розповісти наступного разу, з ким він познайомився у дворі. Хід зустрічі Вихователь: Діти, сьогодні знову до нас в групу прийшов гість. Я піду його зустріну. (Вихователь вихо- дить за двері і повертається з лялькою). Вихователь: Діти, привітайтеся із нашим гостем. Ви пам’ятаєте, як його звуть? (Відповіді дітей). (Вихователь слухає, що «говорить» йому лялька на вухо). Вихователь: Діти, Мишко дуже радий вас знову ба- чити. Він скучив і вирішив знов прийти до вас у гості. А ви пам’ятаєте Мишка? (Відповіді дітей). Вихователь: Діти, а що ви запам’ятали про Михай- лика з нашої минулої зустрічі? Яке у нього прізвище? Скільки йому років? Звідки він приїхав? До кого? (Від- повіді дітей). (Вихователь слухає, що «говорить» йому лялька на вухо). Вихователь: Діти, Мишко каже, що він навіть не очікував, що ви так зацікавитеся ним і стільки запам’ятайте. (Вихователь слухає, що «говорить» йому лялька на вухо). Вихователь: Михайлик сказав, що йому дуже сподобалося у нас минулого разу і він хоче більше дізнатися про наш садочок. Він просить, щоб ви показали йому свою групу, розповіли, що у вас є цікавого. Давайте Мишкові проведемо маленьку екскур- сію і покажемо йому всі наші цікаві куточки, ваші улюблені іграшки. (Діти показують Мишкові групу, розповідають, де їм подобається грати). (Вихова- тель слухає, що «говорить» йому лялька на вухо). Вихователь: Діти, Михайликові дуже сподобалася наша група. Він хоче дізнатися, в які рухливі ігри ви любите грати. (Відповіді дітей). (Вихователь слухає, що «гово- рить» йому лялька на вухо). Вихователь: Діти, давайте пограємося з Мишком у гру «...». (Діти грають з Михайликом у рухливу гру). (Вихователь слухає, що «говорить» йому лялька на вухо). Вихователь: Діти, Мишко сказав, що він у таку гру раніше ніколи не грав, йому з вами дуже весело. Михайлик розповів, що він спитав дозволу у своєї бабусі погуляти у дворі біля їхнього будинку. Мишко хоче познайомитися із сусідськими дітлахами і погратися з ними у цю веселу гру. (Вихователь слухає, що «говорить» йому лялька на вухо). Вихователь: Діти, Мишкові вже пора йти. (Вихователь звертається до ляльки). Сподіваємося, Михайлику, що ти ще завітаєш до нас у гості і розкажвоїх но- вих друзів.        


ДІЛОВА ГРА
«Формування економічних задатків, здібностей»

 
                                                                                                                Вихователь-методист: Дулій І.І.
 
 Мета: навчити учасників ділової гри приймати економічні рішення, обирати найбільш вдалу з альтернатив і на цій основі формувати власну позицію в сфері економіки;  економічні якості особистості, які є необхідними для успішного економічного виховання  дітей; сприяти розвитку  упевненості в собі, креативного мислення, уміння визначати  мотиви власної діяльності. Виховувати  вміння працювати в колективі.
Матеріал: мольберт, сигнальні картки, ручки, аркуші паперу.
Учасники: педагогічний колектив ДНЗ
Попередня робота: підбір та вивчення методичної літератури, складання плану ділової гри, оформлення виставки методичної літератури,консультації педагогів щодо  підготовки до ділової гри, розроблення методичних рекомендації, приготування роздавального матеріалу.
Хід гри:
 
Ознайомлення з темою та метою гри
        Сьогодні шановні колеги ми з Вами зібрались у цьому гарному, знайомому нам всім колі , щоб розпочати заняття з такої цікавої теми, як «Формування економічних задатків та здібностей»
       Мені хотілося б, щоб, спілкуючись тут,  ми глибше пізнали світ економічної соціалізації дошкільників,  навчились приймати економічні рішення, формувати власну позицію в сфері економіки, щоб намагалися креативно мислити будучи впевненими в собі та через спілкування з іншими колегами, друзями. Те, якої людина про себе думки, залежить від того, наскільки вона себе приймає, вірить у себе та свої можливості.
      Сьогодення ставить нові вимоги до дошкільної освіти й до кожного вихователя, зокрема з економічного виховання. Педагоги мають бути творчими особистостями, новаторами ідей, постійно підвищувати свою професійну майстерність. Як ви вже напевно здогадались, що всі завдання нашої гри будуть економічного змісту.
Вправа «Прорекламуй партнера»
 
Мета: налаштувати педагогів на тему, допомогти у подальшому виконанні
завдань.
Завдання: охарактеризувати свого партнера за професійними якостями. Скласти рекомендацію для прийому на роботу (вихователі обирають партнера, час 1хв.)
     Напртязі всієї гри ми будемо працювати і кожен за себе, і парами, і підгрупами, тому нам потрібно прийняти правила роботи в групі.
 Вправа « Правила роботи в групі»
Мета: регламентувати роботу в групі, удосконалювати фахову майстерність, взаємодію педагогів.
·        Кожна думка важлива.
·        Ми всі – партнери!
·        Обдумав, сформулював, висловив!
·        Говорити чітко, ясно, красиво!
·        Тільки обґрунтовані докази!
·        Вмій погодитися і не погодитися!
·        Важлива кожна роль.
·        Бережи час кожного.
Правила прийняти, тож попрошу їх дотримуватись. Та ще, цікаво мені знати чого очікуєте ви, від нашого засідання.
Вправа «Пісочний годинник» (Учасники висловлюють свої очікування,, записують їх  на кольорових піщинках)
Мета:  визначити сподівання та очікування учасників від заняття.
Обладнання :
•           великий аркуш із зображенням пісочного годинника;
•           паперові «піщинки»( стікери)  для кожного учас­ника;
•           ручки.
Роздати  учасникам паперові «піщинки». Учасники пишуть на них свої сподівання, за­читують їх уголос і приклеюють паперові «піщинки» до аркуша із зображенням пісочного годинника
А зараз потренуємо нашу пам'ять за допомогою вправи (швидко і чітко відповідати на поставлене запитання, використовуючи сигнальні картки)
Вправа «Мозковий штурм»
Мета: отримання реальних даних щодо розуміння вихователями певних понять, повязаних з економічною освіту дошкільників.
1.Що таке економічне виховання?
2.Метою економічного виховання є?
3.Завданням економічного вих. Є?
4.Формування економічної компетентності поділяється на три етапи:
5. Назвіть форми роботи з дітьми що можуть включати економічне вих.
6. Економічна соціалізація- це…?
7.Що таке сімейний бюджет?
8.Які бувають витрати?
9.Що таке гроші?
10.Економічна культура –це…?
11.Чи слід економити воду, електрику, тепло?Чому?
12.Нерідко економіка замінюється такими заняттями, як? (природа, дитина в соціумі, дитина в сенсорно-пізн. просторі)
 
Міні лекція «Формування економічних здібностей задатків в ДНЗ»
      Економічне виховання – це організована педагогічна діяльність, спеціально продумана система роботи, спрямована на формування економічної свідомості. У процесі її здійснення діти опановують поняття про організовану й ефективну економіку, розвиток продуктивних сил і виробничих відносин.
      Старший дошкільний вік є сензитивним періодом розвитку пам’яті уваги мови, формування творчих уявлень, а також економічної соціалізації. Аналіз дитячих ігор, питань, розмов свідчать про інтерес дітей до проблем, пов’язаних з економікою. Причинами цього вважається проникнення економіки, насамперед, у життя сім’ї, де дитина і стикається з економічними проблемами, які частіше за все обговорюють члени родини. Цілком зрозуміло: чим раніше ми розпочнемо економічну освіту дітей, тим усвідомленішими, раціональними та розумнішими будуть їхні дії та вчинки, бо саме в цьому віці діти опановують первісний досвід елементарних економічних відносин. Чим старші діти, тим активніші вони у вирішенні багатьох економічних питань: розподілі сімейного бюджету, складанні меню, обладнанні квартири тощо.
        Економічне виховання дошкільників – це, перш за все, знання про працю та все, що з нею пов'язане. Однак реалізація завдань економічного виховання можлива за умови повноцінного вирішення завдань трудового виховання в усіх вікових групах дитячого садка, адже праця – провідна категорія економічної науки.
      Мета економічного виховання – розкрити дитині навколишній предметний світ духовних і матеріальних цінностей як частини загальнолюдської культури і в процесі пізнання сформувати відповідну поведінку (на доступному рівні усвідомити, що в кожну річ, предмет вкладено працю багатьох людей).
      При реалізації завдань економічного виховання в дошкільному закладі виділяють чотири напрямки роботи.
1. Перш за все, дати дітям знання про працю та про все, що з нею пов’язано, згідно з основними програмами розвитку, виховання і навчання в дошкільному закладі. Реалізація завдань економічного виховання можлива за умови повноцінного вирішення завдань трудового виховання в усіх вікових групах дошкільного закладу, тому що праця – провідна категорія економічної науки.
2. Ознайомити дітей з простими економічними термінами: економіка, бюджет, ціна, гроші, товар, вартість, банк, реклама, власник, конкуренція, продукція, ярмарок та ін. ; познайомити дітей з новими професіями. 
     Роботу по економічному навчанню слід починати з молодшої групи, виховуючи у дітей бережливість, економність, хазяйновитість. Старших дошкільників треба знайомити з елементарними економічними знаннями, економічними термінами, переходячи від бережливості до економіки.
        Економіка і дошкільник здаються на перший погляд далекими одне від одного. Але якщо розглядати її як галузь розумного ведення «домашнього господарства», то економіка невід'ємна від дитини з перших років життя. Необхідно рахуватися з тим, що перше знайомство дитини з основами економічних знань відбувається в дошкільний період, коли знайомлячись з навколишнім світом, вона вперше довідується, що достаток сім’ї залежить від праці тата й мами, що є гроші, які використовуються для придбання необхідних речей у магазині.
        В той же час дитина ознайомлюється з такими поняттями, як «ціна», «дорожче», «дешевше», «здача», «економія».
        Цей реальний світ дитина переносить у свої ігри з ровесниками в дитячому садку, де вже сама грає ту, чи іншу роль. Але ця діяльність відбувається в умовній ситуації: діти продають, купують, але все це тільки гра.
        Виявилося, що поняття, легкі і зрозумілі для дорослих, потребують додаткового пояснення для дітей, тому складений економічний словник термінів для дітей допоможе їм більш легко засвоїти ці терміни.
        В той же час дитина ознайомлюється з такими поняттями, як «ціна», «дорожче», «дешевше», «здача», «економія».
        Цей реальний світ дитина переносить у свої ігри з ровесниками в дитячому садку, де вже сама грає ту, чи іншу роль. Але ця діяльність відбувається в умовній ситуації: діти продають, купують, але все це тільки гра.
        Виявилося, що поняття, легкі і зрозумілі для дорослих, потребують додаткового пояснення для дітей, тому складений економічний словник термінів для дітей допоможе їм більш легко засвоїти ці терміни.
      Як ми вже сказали, що економіка пробігає ланцюжком по всіх розділах програми, тому наступне завдання
Вправа «Придумай прислів’я» (робота в парах) -1 хв.
Фізхвилинка
Презентація формули «Хочу – Можу – Потрібно»  (сам за себе)
 Тренер малює три кола, які перетинаються та пояснює значення кожного компоненту . Хочу – це простір бажань, цілей, інтересів, прагнень. Можу – це простір можливостей, здібностей, талантів, стану здоров’я. Потрібно – це що потрібно зробити, щоб навачити дітей економічно мислити та діяти, не вдаючись до шаблонів бездумного копіювання. Оптимальний вибір стратегії економічної поведінки знаходиться на перетині трьох просторів (трьох кіл).
Учасникам пропонується перелік незакінчених речень, які необхідно продовжити.
Я бачу свою економічну мету в тому, щоб...
Я прагну...
Я можу досягнути економічного успіху...
Я абсолютно впевнений, що я хочу....
Мій економічний успіх пов’язаний ...
У мене є те, що потрібно для...
Висновок: встановлення зв’язку між своїми бажаннями та майбутньою роботою або навчанням.
Вправа «Асоціації за Друдлами» (Креативність мислення, робота підгрупами)
Намалювати на аркуші паперу різні предмети, що асоціюються у вас  з економічним вихованням (намальованими предметами групи обмінюються та знаходять асоціації)
 Вправа«Конкуруючі садочки»
Мета:  дати уявлення про командний стиль роботи і можливість спробувати себе в бізнес-плануванні (на елементарному рівні).
Обладнання - аркуші паперу і ручки..
Завдання: Група поділяється на декілька команд, наприклад, на три - чотири (не обов'язково дотримуватися однакової чисельності гравців у команді). Учасники гри займають свої місця за столами. У них повинні бути аркуші паперу і ручки.
Ігрова ситуація. Ви – дорослі люди, бізнесмени, що процвітають. У вас є достатній капітал, щоб вкласти його в організацію сучасного приватного садочка. Ваше завдання – не просто організувати звичайний садок зі
стандартним набором правил, предметів і послуг, але вигадати таку, за навчання в якій батьки погоджувалися б віддавати гроші, можливо, чималі. Крім того, ваш садок  повинен бути привабливий для дітей, давати
успішно виживати в умовах конкуренції. Тому кожна команда пропонує і
презентує свій проект садочка.
Ви повинні розробити наступні пункти: 1) Які основні предмети будуть у вашому садочку? 2) Які додаткові курси, факультативи, привабливі для дітей, будуть у вашому садочку? 3) Які додаткові форми освіти дадуть вам переваги (гуртки, секції тощо)? 4) Які додаткові послуги, привабливі для дітей, буде робити ваш садок (у тому числі з організації відпочинку дітей)? 5) Як буде організований ваш садок (режим, правила, керування)? 6) Скільки ви плануєте платити (на місяць) педагогам і яка система оплати?
 
Рефлексія. Вправа «Пісочний годинник»
Час підбивати підсумки роботи за допо­могою вправи «Пісочний годинник».
Завдання: Висловити  свої думки та враження від  сьогоднішньої зустрічі та продовжити речення  «Мені сьогодні...» (на кольорових піщинках)
 Вправа «Аплодисменти»
            Ми з вами добре попрацювали. І на завершення я пропоную уявити на одній долоні посмішку, а на іншій – радість. А щоб вони не втекли від нас, їх треба міцно-міцно поєднати в аплодисменти.

Вправа «Ярмарок»
Мета: розвивати вміння позитивно оцінювати особистісні якості учасників тренінгу та визначати шляхи подальшого саморозвитку та самовдосконалення особистості.

2017р.


ВПЛИВ ГРИ НА ЕКОНОМІЧНУ СОЦІАЛІЗАЦІЮ
СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ
 
        На сучасному етапі важко простежити за тим, що засвоює дитина у процесі спілкування з однолітками, перегляду телебачення, зі спостереження за діяльністю дорослих та встановити відповідність такої інформації морально‑етичним нормам суспільства. Тому важливо сформувати у дітей дошкільного віку елементарний економічний досвід¸ що стане базою для подальшої успішної економічної соціалізації та економічного виховання. Сучасні соціально‑економічні відносини в суспільстві спонукають дитину досить рано знайомитися з проблемами сімейної „дорослої” економіки. Відтак, виникає необхідність організовано залучати дітей старшого дошкільного віку до засвоєння основ економіки.
          У Державній національній програмі  «Освіта» (Україна XXI ст.) визначено основні шляхи реформування  системи виховання. Один з таких шляхів – це розробка і реалізація нових підходів, форм, засобів, що відповідали б потребам розвитку особистості. У роботі з старшими дошкільниками ефективним засобом економічної  соціалізації є гра, що дозволяє сформувати у дітей елементарні економічні уявлення та ознайомити їх з найбільш уживаними економічними поняттями.   
         Гра навчає, розвиває, виховує та соціалізує. Це складне соціально‑психологічне явище вже тому, що воно не вікове, а особистісне. Потреба особистості в грі, а також здатність включатися в неї характеризується особливим баченням світу. Однак прагнення до гри дорослих і дітей мають різні психологічні підстави. Гра є однією з трьох основних видів діяльності людини. Відмінність гри від інших видів діяльності полягає в тому, що, наприклад, у праці, реалізується суспільна мета – створення матеріальних і культурних цінностей. Гра не переслідує такий цілей, тобто до суспільних цілей вона не має прямого відношення, однак вона має опосередковане та непряме відношення. Філософи стверджують, що гра – це особлива форма дитячого життя, вироблена або створена суспільством для управління розвитком дітей; у цьому плані вона є особливе педагогічне творіння, хоча творцем її були не окремі  люди, а суспільство в цілому, а сам процес виникнення й розвитку гри був «масовим» процесом, у якому природно-історична закономірність «пробивалася» через різноманітну свідому діяльність окремих людей.
         У психолого‑педагогічній літературі звертається увага на те, що гра має різні соціально-психологічні й педагогічні функції. Одна з них – це соціалізуюча, що означає включення дитини в систему суспільних відносин, засвоєння нею багатств культури.  Тому гру ми будемо розглядати як засіб соціального виховання та економічної соціалізації старших дошкільників.
У вітчизняній педагогіці і психології проблему ігрової діяльності розробляли К. Ушинський, П. Блонський, С. Рубінштейн, Д. Ельконін, у закордонній – 3. Фрейд, Ж. Піаже та інші. У їхніх працях досліджена і обґрунтована роль гри в онтогенезі особистості, у розвитку основних психічних функцій, у самоврядуванні і саморегулювання особистості, нарешті, в процесах соціалізації – у засвоєнні і використанні людиною суспільного досвіду.  
У педагогічному словнику за редакцією М. Ярмаченка читаємо: «гра – вид діяльності, мотив якої полягає не в її результатах, а в самому процесі. Значною мірою впливає на розвиток особистості, особливо в дитинстві».
       Ігрові ситуації, що програє дитина, уявлювані, але почуття, пережиті нею, реальні. Гра готує її до навчання і праці. Специфічна особливість гри несе в собі великі виховні можливості, тому що, керуючи змістом гри, включаючи в сюжет гри певні ролі, можна там самим програмувати певні позитивні почуття граючих. По-перше, важливий сам досвід переживання позитивних почуттів для людини; по-друге, через переживання тільки й можна виховати позитивне відношення до діяльності. Гра має багаті можливості щодо сформування позитивного відношення до не ігрової діяльності. Гра підводить до здатності діяти в плані уяви.
       Відома дошкільниця Т.Поніманська зазначає, що саме через гру дитина активно пізнає довкілля, зв'язки і стосунки між людьми, правила і норми поведінки, різноманітні за змістом ігри вводять дитину в широке коло реальних життєвих явищ.
Як бачимо, для дитини гра – це засіб самореалізації, самовираження, що дозволяє дитині діяти, як дорослий. Саме у грі дитина набуває соціальний досвід поведінки, вчиться  керувати собою. Соціальна природа гри як феномену полягає у конкретно‑історичному характері творчих сюжетно‑рольових ігор, змістом яких  є відображення суспільних відносин людей. У сюжетно-рольовій грі діти залучаються до соціального дитячого життя та дорослого співтовариства. Саме у цих іграх діти беруть на себе роль дорослих і в узагальненій формі у створених ними ігрових умовах відтворюють діяльність дорослих і їхні взаємовідносини. В іграх діти відтворюють не тільки поведінку дорослих, а також негативні явища їхнього життя.           Отже, зміст дитячих ігор вбирає в себе різноманітні ознаки суспільного життя, в тому числі й негативні.   В грі дитина отримує уявлення про права та обов'язки, вчиться узгоджувати свої інтереси, стримувати бажання. Під час гри формується емоційна стійкість, адекватна самооцінка своїх можливостей, що створює сприятливі умови для вироблення вміння співвідносити бажання з реальними можливостями. Суть гри полягає у відображенні дітьми дій і діяльності людей, їхніх взаємовідносин у довкіллі (природному, предметному, соціальному). Гра надає унікальну  можливість спостерігати за процесом збагачення соціального досвіду дітей, їхніми ціннісними пріоритетами, особистісними проявами в зовсім не простих, наближених до реальних ситуацій.  Отже, гра як соціальне явище, що виникло в процесі історичного розвитку людства з трудових дій, відображає реальну дійсність, удосконалюється з розвитком відносин «людина‑суспільство». Вона є активною, свідомою, цілеспрямованю діяльністю, яка втілює потребу дитини в активності. 
        Гра сприяє економічній соціалізації старших дошкільників. Зауважимо, що економічна соціалізація ґрунтується на економічному вихованні та економічній освіті.
Економічна соціалізація – безперервний динамічний процес економіко‑психологічного розвитку особистості, який відбувається як активний внутрішньо мотивований процес прийняття особистістю умов її існування в певних соціально-економічних ситуаціях, можливість використання інтеріоризованих економічних цінностей суспільства.
Економічну соціалізацію старшого дошкільника ми розглядаємо в межах єдиного процесу соціалізації особистості як його складову і визначаємо як процес засвоєння елементарних економічних понять, поглядів, зразків економічного поводження, освоєння соціальних ролей, навичок, цінностей, пристосування особистості до соціальних норм, формування базових економіко-психологічних якостей особистості та набуття економічного досвіду, що дозволить особистості в майбутньому виступати в якості суб'єкта економічної діяльності.
        Гра активізує мисленнєву діяльність старших дошкільників, сприяє вихованню економічної  культури споживача. Під час гри поглиблюються їхні знання  про основні економічні поняття; розвивається  уважність, швидкість мислення та інтелектуальні здібності. Великого значення для забезпечення економічної соціалізації старших дошкільників мають агенти соціалізації, а саме: батьки та вихователі дошкільних закладів. Сім'я – це перша інституція економічної соціалізації старших дошкільників, а дошкільний навчальний заклад – друга після сім'ї інституція вищезазначеної соціалізації. Дітей старшого дошкільного віку доцільно знайомити з такими початковими  економічними поняттями, як «ціна», «дорожче», «дешевше», «вартість», «здача»; сформувати у них уявлення про потреби і можливості сім'ї; вчити розуміти різницю між словами «бажаю» і «треба»; вчити виділяти першочергові потреби  сім'ї. Зауважимо, що вже в дошкільному віці маленький покупець активно реагує на рекламу, упаковку та інші атрибути торгівлі, чує і розуміє коментарі з цього приводу дорослих. Засвоєння економічних знань має відбуватися у створюваних реальних ігрових ситуаціях,  дидактичних іграх економічної спрямованості, іграх‑занять,  під час яких дошкільники мають зрозуміти, звідки і як з'являється продукт, що таке послуги, економічні ресурси, що гроші потрібні для купівлі, обміну товарами, навчатися оперувати грішми.
           Задля забезпечення економічної соціалізації дітей старшого дошкільного віку під час проведення ігор слід спонукати дітей до моделювання економічних відносин, що виникають в реальному житті. Доцільно проводити ігри на матеріалі економічної термінології, що спрямовані на збагачення активного словника та вдосконалення культури мовлення. Важливим тут є осмислення дітьми таких, пов'язаних з економікою людських рис, як бережливість, ощадливість, працьовитість, чесність, співчуття, співрадість та розумний азарт, уміння вигравати і програвати. У сучасних умовах важливо дати дітям елементарні початки економічного виховання. Оскільки діти майже на кожному кроці зустрічаються з такою термінологією як кредит, бартер, аренда, бізнес тощо.
          Таким чином,  обізнаність дітей з елементарною економічною гра­мотністю сприятиме поступовому входженню дитини в соціальний світ «дорослих» економічних відносин.
 

Гра – головний зміст життя дошкільника, його провідна діяльність, в якій релізуються бажання, наміри, інтереси, вподобання кожної дитини.   Ігри дітей дуже різноманітні. Вони змінюються протягом усього дошкільного дитинства за змістом, організацією, характером дитячих проявів у грі, за впливом гри на дитину тощ. Все це розмаїття ігор у педагогіці прийнято ділити на дві великі групи: творчі ігри таігри з правилами.

     У творчих іграх діти відображають свої враження, власне розуміння навколишнього життя ( насамперед діяльності дорослих) й ставлення до нього. Серед творчих ігор вирізняють сюжетно-рольові, режисерські, будівельно-конструктивні та ігри-драматизації.

    Ігри з правилами для дітей створюють дорослі. На відміну від творчих ігор, вони мають готовий зміст і усталені правила. Серед ігор з правилами умовно можна виділити дидактичні (ігри з дидактичними іграшками, настільно-друковані, словесні, музичні), які розвивають розумову діяльність, та рухливі, що в основному розвивають рухи.

ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ГРИ

   Розвиток навичок творчої гри можна умовно поділити на  три  етапи.

   Першим етапом є маніпулювання з предметами, яке властиве дітям кінця першого року життя. На цьому етапі гра зливається з предметною діяльністю.

   Другий етап характеризується переходом дитини від мніпулювання до відтворення ігрових дій, дій з предметами, які вона засвоїла в спільній грі з дорослим, а потім переходить до відтворення ігрових дій без обов’язкової присутності дорослих. Цей період відповідає віку дітей від 1 до 1,5 року. Наприкінці другого року життя у малюка з’являються перші ігрові дії, які супроводжуються мовленням, що допомагає створити образ, але взяту на себе роль ще не усвідомлює.

    На  третьому етапі з’являється рольова гра, яка поступово переростає в сюжетно-рольову гру. На третьому році життя в творчій грі дитини відбувається значний ривок, дитин бере на себе роль когось із дорослих.

    Перший етап є підготовчим до творчої гри. Він характерний для дітей першого та другого років життя. В цей період важливо розвивати у дітей зорову, слухову зосередженість, навчати їх діям з предметами.

   На другому етапі діти ще граються поряд , творча гра лише починає зароджуватися. Часто діти другого року життя намагаються наслідувати працю дорослих: витирати пил, підмітати підлогу, хоча реальний результат їх мало цікавить. Особливу увагу треба звертати на те, щоб у грі діти відтворювали не лише окремі дії з предметами, а й пов’язували їх нескладним сюжетом: дівчинка миє ляльку, годує її, вкладає спати тощо. Діти третього року життя рблять перші спроби об’єднати в грі різні враження. Ролі часто виникають в ході нескладних ігрових дій, але взаємодіють малюки здебільшого непослідовно, сюжети їхніх ігор дуже прості. На цьому етапі участь дорослого в грі допомагає дітям краще зрозуміти дне одного, збагатити зміст гри.

     На третьому етапі збагачення рольових дій і розвиток зосередженості поступово призводять до появи спільної колективної гри. У цей період дуже важливо вчити дітей домовлятися між собою, узгоджувати свої дії з діями товаришів, виховувати позитивні взаємини.

    Відповідно до віку і розвитку дитини, з розширенням її уявлень про навколишній світ змінюється характер і зміст ігрової діяльності.

 ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИЙОМІВ КЕРІВНИЦТВА ГРОЮ

      Непрямі прийоми здійснюються без безпосереднього включення вихователя в гру, дають можливість впливати на зміст гри і удосконалювати її організацію без пригнічення самостійності та ініціативи самих дітей.

       До прямих прийомів керівництва грою належить рольова участь вихователя в грі, вказівка, порада, запитання, роз’яснення тощо. Якщо у дітей виникають труднощі у виборі гри, або їхні ігри стають стереотипними, то можна запропонувати нову тему. Ці прийоми передбачають безпосередньо участь вихователя в грі або її організації.

ІГРИ З ПРАВИЛАМИ

      Важливе місце в педагогічному процесі належить іграм з правилами. Аналіз практики роботи дошкільних закладів показує, що діти під час самостійної ігрової діяльності досить рідко грають в ігри з правилами. Насамперед це стосуєть дидактичних ігор. Це пов”язано з тим, що вихователі часто використовують дидактичні ігри тільки в процесі навчальної діяльності і не створюють умов для їх виникнення під час самостійних ігор дітей. Іноді при підборі дидактичних ігор не враховуються вікові особливості дітей, часто-густо діти не знають правил гри, ігри з дидактичними матеріалами залишаються поза керівництвом вихователя.

      Організовуючи гру вихователь повинен:

-опиратися на наявні у дітей знання, пропонуючи певні ігри;

-в молодших групах повинен сам гратися з дітьми, пояснюючи і демонструючи їм зміст правил гри, старші дошкільники до початку гри мають засвоїти ігрове завдання і правила;

-надавати можливість дітям грати самостійно;

-здійснювати контроль за виконанням правил гри;

-підтримувати активність всіх гравців та їх інтерес до поставленого завдання;

-враховувати індивідуальні особливості дітей ( допомога несміливим і невпевненим тощо);

-привчати дітей справедливо розв’язувати конфлікти, які виникають у грі.

   За дітьми має залишитися можливість реалізовувати власні ідеї доти, поки гра йде у правильному напрямку. Мета, що ставиться перед творчою грою, - зробити її змістовною цікавою діяльністю, яка забезпечувала б максимальну виховну цінність. Але ні в якому разі вихователь не аовинен домінувати в грі, вимагати досконалих форм передачі життєвих вражень, він – учасник гармонійної взаємодії.    Гра вільна від обов’язків перед дорослими, є своєрідним проявом самодіяльності та самостійності.  Можна навіть вважати, що рівень творчих ігор дітей – переконливий показник якості всієї педагогічної роботи в дитячому садку.                                   


1.Організація праці у природі та її своєрідність.

        Праця у природі дуже важлива для інтелектуального розвитку дітей. Педагоги організовуючи трудову діяльність, мають змогу урізноманітнювати діяльність дошкільників, що сприяє активному засвоєнню та використанню ними набутих знань, а отримані враження спонукають їх до активного обміну думками, сприяють формуванню суджень на основі аналізу результатів праці та порівнянь. Праця у природі сприяє розвитку спостережливості, допитливості, вихованню інтересу до сільськогосподарської праці та поваги до людей, які нею займаються. У процесі праці діти ознайомлюються з найпростішими технічними пристосуваннями, знаряддями, оволодівають навичками роботи з ними, вчаться дбайливому ставленню до природи.

           Праця дітей у природі сприяє також і фізичному розвитку дітей – удосконалюються рухи, стимулюється діяльність різних органів і систем організму.

             Через зміст праці у природі, скажімо під час вирощування красивих квітів, задовольняються естетичні потреби дітей. Організація трудового процесу відповідно до вимог культури і естетики, використання результатів праці для задоволення практичних потреб і радісних естетичних емоцій дає змогу педагогам ефективно здійснювати естетичне виховання дітей.

              Праця в природі, як жодна інша, ефективно сприяє формуванню морально-вольових якостей особистості, дає змогу розширити кругозір малюків. Саме праця у природі є тією діяльністю, у процесі якої оптимально реалізуються всі завдання екологічного виховання:

-засвоєння знань про найбільш важливі взаємозалежності у природі;

-формування ціннісних орієнтацій;

-виховання бажання спілкуватися з природою;

-засвоєння правил природокористування;

-формування перших навичок природо доцільної поведінки.

               Праця у природі є першим доступним дітям дошкільного віку видом соціально значимої продуктивної трудової діяльності, у процесі якої виробляються конкретні матеріальні цінності: вирощуються квіти, овочі, фрукти тощо.

             Однак у дітей дошкільного віку ще мало досвіду, недосконалі вміння, тому дорослі повинні так організувати діяльність, щоб дошкільники відчували радість праці, позитивно ставилися до неї.

  2.Вимоги до організації праці дітей в природі.

           Найперше, про що має потурбуватися педагог, організовуючи будь-який вид діяльності, зокрема і працю дітей,

це про безпеку їх життєдіяльності:

-рослини слід розташовувати так, щоб діти могли доглядати за ними, стоячи на підлозі у груповій кімнаті чи на стежці на городі;

-не можна дозволяти дітям старшого дошкільного віку переносити масу більшу ніж 2- 2,5 кг.;

-не можна залучати дітей до розведення вогнищ, спалювання сухого листя;

-загальний час, що відводиться на виконання роботи, не має перевищувати 30 хв., слід змінювати діяльність дітей або влаштовувати перерви.

                Організація праці дітей  у природі має відповідати певним педагогічним вимогам, зокрема праця має бути:

-спрямованою на розв»язання завдань, зокрема всебічного розвитку дітей; формування знань;виховання допитливості, цінного ставлення до природних об»єктів тощо;

мотивованою – щоб виконувати завдання з інтересом, охоче, дитина повинна розуміти, що і для чого вона робить;

-посильною для дітей –залучаючи дітей до праці, доручаючи їм певну ділянку роботи, треба враховувати вікові особливості і можливості дітей з тим, щоб вони мали змогу успішно виконати дручену справу, що є важливим у формуванні у дітей любові до праці;

-систематичною – проводитися як на заняттях, так і в повсякденній роботі, адже лише за умови систематичної, повсякденної роботи можна сформувати у дітей міцні трудові навички, навчити виконувати свої обов»язки;

-добре організованою – під час колективної праці усі діти мають працювати одночасно. Увесь потрібний інвентар треба підготувати заздалегідь. Пояснювати і показувати прийоми роботи слід коротко і цікаво.

       Організовуючи працю дітей в природі, слід обов»язково подбти про виконання гігієнічних  вимог, зокрема:

-працю слід організовувати у той час, коли надворі не спекотно, - вранці або ввечері;

-інвентар має відповідати зростові дітей;

-необхідно переодягти дітей в одяг, спеціально принесений батьками для праці у природі, який слід зберігати у групах;

-необхідно забезпечувати періодичну зміну пози дітей, запобігаючи перевтомі;

-після закінчення роботи слід добре вимити руки.

  3.Форми організації праці дітей у природі

        Організовуючи працю дітей у природі на території дошкільного закладу, педагоги здебільшого використовують такі форми трудової діяльності, як доручення та колективна праця.

  Доручення є найдоступнішою і найпоширенішою формою залучення дітей до щоденної трудової діяльності у дитячому садку. Їх поділяють на види за:

-складністю завдань- прості і складні;

-тривалістю виконання – короткочасні і довготривалі;

-способом організації дітей – індивідуальні та групові

        Трудові доручення широко використовують у всіх вікових групах. Так, у молодшій групі вихователь дає прості доручення, які мають індивідуальний, короткотривалий, епізодичний і простий за своїм змістом характер, скажімо, вихователь залучає дітей до поливання рослин у грядці чи у квітнику. Ці перші трудові доручення допомагають підвести дітей до усвідомлення того, що все живе потребує догляду.

      Починаючи з середньої групи діти отримують складніші і триваліші доручення. Завдання можуть бути пов»язаними з проханням або зверненням до інших осіб, прибиранням і підтриманням порядку на майданчику, насипанням корму у годівниці для птахів тощо. Дітям надається більше самостійності під час їх виконання: скажімо , треба визначити, чи потребують квіти на квітнику поливання, і полити їх за потреби. Важливо, щоб дитина усвідомлювала доцільність, значущість для них загальної справи та конкретних доручень.

        У старшій групі під впливом вимог вихователів і батьків та їх безпосередньою допомогою дошкільник поступово навчається виконувати кремі доручення, а згодом – і складніші завдання, результати яких потрібно не лише йому особисто, а й мають значення для близьких дорослих, товаришів по групі. Виконання групових доручень дає змогу привчити дітей до узгодження своїх дій, прищепити гуманістичні почуття, виховати вміння бути уважними одне до одного.

  Правила виконання доручень для дітей

1. Отримавши доручення, подумай, чи правильно ти зрозумів, що потрібно робити.

2. Сплануй, як виконати цю роботу.

3. Працюй не поспішаючи, щб результат приніс задоволення і користь.

4.Проінформуй про завершення справи того, хто доручив її тобі.

5. Проаналізуй, чи не потрібно зробити ще щось.

  Колективна праця дає змогу формувати трудові навички і уміння одночасно у всієї групи дітей. Ця форма праці необхідна для встановлення позитивних  відносин та згуртування дитячого колективу. Під час колективної праці у дітей формуються уміння приймати спільну мету праці, домовлятися, узгоджувати свої дії, спільно їх планувати, допомагати товаришу, оцінювати його працю. У дітей формується колективна відповідальність за виконання завдань.

  З дітьми молодшого дошкільного віку ( молодша та середня групи) проводиться колективна праця, мета якої – навчити, як треба висівати насіння, поливати рослини, прибирати ділянку тощо, а наприкінці середньої групи - висаджувати розсаду.

 Дітей старшого дошкільного віку навчають перекопувати і розпушувати грунт, планувати грядки, прополювати їх від бур»янів тощо.

 4.Керівництво працею дітей 

Трудова діяльність дітей потребує керівництва з боку вихователя. Основними прийомами керівництва є показ, пояснення, нагадування, заохочування.

Доручаючи дитині самостійну справу, педагог має враховувати відсутність соціального, трудового, комунікативного досвіду дитини. Якщо справа незнайома, обов'язково слід показати і пояснити раціональний спосіб її виконання. А якщо, скажімо, спосіб догляду за певною рослиною вже відомий дітям, вихователю варто обмежитися нагадуванням і заохочуванням.

  Колективну працю у природі організовують зі старшими дошкільниками 1-2 рази на тиждень. Об'єднання дітей для колективної праці є ефективним за наявності у них досвіду співпраці, належного оволодіння навичками у конкретних видах праці. Для колективної праці дітей можна організовувати як фронтально – усією групою, так і підгрупами.

 Знання індивідуальних особливостей дошкільників дає змогу об'єднувати їх у підгрупи не лише за рівнями сформованості навичок співпраці, а й за взаємними симпатіями та рівнем сформованості комунікативних навичок:

- об'єднання дітей з високим рівнем сформованості навичок співпраці з однолітками з низьким рівнем сформованості цих навичок за умови, що -

1. діти симпатизують одне одному;

2. діти з низьким рівнем сформованості навичок співпраці симпатизують дітям з високим рівнем сформованості цих навичок.

Правильно організована колективна праця сприяє становленню доброзичливих стосунків між її учасниками.

Під час проведення колективної пр%

Сайт создан с Mozello - самым удобным онлайн конструктором сайтов.

 . [url=http://x-lines.ru/][img]http://x-lines.ru/glitter/g/019/016/40/0/4nx7be6owmejtwr54nspbeqoiuejiwra4nc1bwrw4nq7bfa.gif[/img][/url]