КОНСУЛЬТАЦІЇ
.

   

Гра – головний зміст життя дошкільника, його провідна діяльність, в якій релізуються бажання, наміри, інтереси, вподобання кожної дитини.   Ігри дітей дуже різноманітні. Вони змінюються протягом усього дошкільного дитинства за змістом, організацією, характером дитячих проявів у грі, за впливом гри на дитину тощ. Все це розмаїття ігор у педагогіці прийнято ділити на дві великі групи: творчі ігри таігри з правилами.

     У творчих іграх діти відображають свої враження, власне розуміння навколишнього життя ( насамперед діяльності дорослих) й ставлення до нього. Серед творчих ігор вирізняють сюжетно-рольові, режисерські, будівельно-конструктивні та ігри-драматизації.

    Ігри з правилами для дітей створюють дорослі. На відміну від творчих ігор, вони мають готовий зміст і усталені правила. Серед ігор з правилами умовно можна виділити дидактичні (ігри з дидактичними іграшками, настільно-друковані, словесні, музичні), які розвивають розумову діяльність, та рухливі, що в основному розвивають рухи.

ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ГРИ

   Розвиток навичок творчої гри можна умовно поділити на  три  етапи.

   Першим етапом є маніпулювання з предметами, яке властиве дітям кінця першого року життя. На цьому етапі гра зливається з предметною діяльністю.

   Другий етап характеризується переходом дитини від мніпулювання до відтворення ігрових дій, дій з предметами, які вона засвоїла в спільній грі з дорослим, а потім переходить до відтворення ігрових дій без обов’язкової присутності дорослих. Цей період відповідає віку дітей від 1 до 1,5 року. Наприкінці другого року життя у малюка з’являються перші ігрові дії, які супроводжуються мовленням, що допомагає створити образ, але взяту на себе роль ще не усвідомлює.

    На  третьому етапі з’являється рольова гра, яка поступово переростає в сюжетно-рольову гру. На третьому році життя в творчій грі дитини відбувається значний ривок, дитин бере на себе роль когось із дорослих.

    Перший етап є підготовчим до творчої гри. Він характерний для дітей першого та другого років життя. В цей період важливо розвивати у дітей зорову, слухову зосередженість, навчати їх діям з предметами.

   На другому етапі діти ще граються поряд , творча гра лише починає зароджуватися. Часто діти другого року життя намагаються наслідувати працю дорослих: витирати пил, підмітати підлогу, хоча реальний результат їх мало цікавить. Особливу увагу треба звертати на те, щоб у грі діти відтворювали не лише окремі дії з предметами, а й пов’язували їх нескладним сюжетом: дівчинка миє ляльку, годує її, вкладає спати тощо. Діти третього року життя рблять перші спроби об’єднати в грі різні враження. Ролі часто виникають в ході нескладних ігрових дій, але взаємодіють малюки здебільшого непослідовно, сюжети їхніх ігор дуже прості. На цьому етапі участь дорослого в грі допомагає дітям краще зрозуміти дне одного, збагатити зміст гри.

     На третьому етапі збагачення рольових дій і розвиток зосередженості поступово призводять до появи спільної колективної гри. У цей період дуже важливо вчити дітей домовлятися між собою, узгоджувати свої дії з діями товаришів, виховувати позитивні взаємини.

    Відповідно до віку і розвитку дитини, з розширенням її уявлень про навколишній світ змінюється характер і зміст ігрової діяльності.

 ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИЙОМІВ КЕРІВНИЦТВА ГРОЮ

      Непрямі прийоми здійснюються без безпосереднього включення вихователя в гру, дають можливість впливати на зміст гри і удосконалювати її організацію без пригнічення самостійності та ініціативи самих дітей.

       До прямих прийомів керівництва грою належить рольова участь вихователя в грі, вказівка, порада, запитання, роз’яснення тощо. Якщо у дітей виникають труднощі у виборі гри, або їхні ігри стають стереотипними, то можна запропонувати нову тему. Ці прийоми передбачають безпосередньо участь вихователя в грі або її організації.

ІГРИ З ПРАВИЛАМИ

      Важливе місце в педагогічному процесі належить іграм з правилами. Аналіз практики роботи дошкільних закладів показує, що діти під час самостійної ігрової діяльності досить рідко грають в ігри з правилами. Насамперед це стосуєть дидактичних ігор. Це пов”язано з тим, що вихователі часто використовують дидактичні ігри тільки в процесі навчальної діяльності і не створюють умов для їх виникнення під час самостійних ігор дітей. Іноді при підборі дидактичних ігор не враховуються вікові особливості дітей, часто-густо діти не знають правил гри, ігри з дидактичними матеріалами залишаються поза керівництвом вихователя.

      Організовуючи гру вихователь повинен:

-опиратися на наявні у дітей знання, пропонуючи певні ігри;

-в молодших групах повинен сам гратися з дітьми, пояснюючи і демонструючи їм зміст правил гри, старші дошкільники до початку гри мають засвоїти ігрове завдання і правила;

-надавати можливість дітям грати самостійно;

-здійснювати контроль за виконанням правил гри;

-підтримувати активність всіх гравців та їх інтерес до поставленого завдання;

-враховувати індивідуальні особливості дітей ( допомога несміливим і невпевненим тощо);

-привчати дітей справедливо розв’язувати конфлікти, які виникають у грі.

   За дітьми має залишитися можливість реалізовувати власні ідеї доти, поки гра йде у правильному напрямку. Мета, що ставиться перед творчою грою, - зробити її змістовною цікавою діяльністю, яка забезпечувала б максимальну виховну цінність. Але ні в якому разі вихователь не аовинен домінувати в грі, вимагати досконалих форм передачі життєвих вражень, він – учасник гармонійної взаємодії.    Гра вільна від обов’язків перед дорослими, є своєрідним проявом самодіяльності та самостійності.  Можна навіть вважати, що рівень творчих ігор дітей – переконливий показник якості всієї педагогічної роботи в дитячому садку.                                   


1.Організація праці у природі та її своєрідність.

        Праця у природі дуже важлива для інтелектуального розвитку дітей. Педагоги організовуючи трудову діяльність, мають змогу урізноманітнювати діяльність дошкільників, що сприяє активному засвоєнню та використанню ними набутих знань, а отримані враження спонукають їх до активного обміну думками, сприяють формуванню суджень на основі аналізу результатів праці та порівнянь. Праця у природі сприяє розвитку спостережливості, допитливості, вихованню інтересу до сільськогосподарської праці та поваги до людей, які нею займаються. У процесі праці діти ознайомлюються з найпростішими технічними пристосуваннями, знаряддями, оволодівають навичками роботи з ними, вчаться дбайливому ставленню до природи.

           Праця дітей у природі сприяє також і фізичному розвитку дітей – удосконалюються рухи, стимулюється діяльність різних органів і систем організму.

             Через зміст праці у природі, скажімо під час вирощування красивих квітів, задовольняються естетичні потреби дітей. Організація трудового процесу відповідно до вимог культури і естетики, використання результатів праці для задоволення практичних потреб і радісних естетичних емоцій дає змогу педагогам ефективно здійснювати естетичне виховання дітей.

              Праця в природі, як жодна інша, ефективно сприяє формуванню морально-вольових якостей особистості, дає змогу розширити кругозір малюків. Саме праця у природі є тією діяльністю, у процесі якої оптимально реалізуються всі завдання екологічного виховання:

-засвоєння знань про найбільш важливі взаємозалежності у природі;

-формування ціннісних орієнтацій;

-виховання бажання спілкуватися з природою;

-засвоєння правил природокористування;

-формування перших навичок природо доцільної поведінки.

               Праця у природі є першим доступним дітям дошкільного віку видом соціально значимої продуктивної трудової діяльності, у процесі якої виробляються конкретні матеріальні цінності: вирощуються квіти, овочі, фрукти тощо.

             Однак у дітей дошкільного віку ще мало досвіду, недосконалі вміння, тому дорослі повинні так організувати діяльність, щоб дошкільники відчували радість праці, позитивно ставилися до неї.

  2.Вимоги до організації праці дітей в природі.

           Найперше, про що має потурбуватися педагог, організовуючи будь-який вид діяльності, зокрема і працю дітей,

це про безпеку їх життєдіяльності:

-рослини слід розташовувати так, щоб діти могли доглядати за ними, стоячи на підлозі у груповій кімнаті чи на стежці на городі;

-не можна дозволяти дітям старшого дошкільного віку переносити масу більшу ніж 2- 2,5 кг.;

-не можна залучати дітей до розведення вогнищ, спалювання сухого листя;

-загальний час, що відводиться на виконання роботи, не має перевищувати 30 хв., слід змінювати діяльність дітей або влаштовувати перерви.

                Організація праці дітей  у природі має відповідати певним педагогічним вимогам, зокрема праця має бути:

-спрямованою на розв»язання завдань, зокрема всебічного розвитку дітей; формування знань;виховання допитливості, цінного ставлення до природних об»єктів тощо;

мотивованою – щоб виконувати завдання з інтересом, охоче, дитина повинна розуміти, що і для чого вона робить;

-посильною для дітей –залучаючи дітей до праці, доручаючи їм певну ділянку роботи, треба враховувати вікові особливості і можливості дітей з тим, щоб вони мали змогу успішно виконати дручену справу, що є важливим у формуванні у дітей любові до праці;

-систематичною – проводитися як на заняттях, так і в повсякденній роботі, адже лише за умови систематичної, повсякденної роботи можна сформувати у дітей міцні трудові навички, навчити виконувати свої обов»язки;

-добре організованою – під час колективної праці усі діти мають працювати одночасно. Увесь потрібний інвентар треба підготувати заздалегідь. Пояснювати і показувати прийоми роботи слід коротко і цікаво.

       Організовуючи працю дітей в природі, слід обов»язково подбти про виконання гігієнічних  вимог, зокрема:

-працю слід організовувати у той час, коли надворі не спекотно, - вранці або ввечері;

-інвентар має відповідати зростові дітей;

-необхідно переодягти дітей в одяг, спеціально принесений батьками для праці у природі, який слід зберігати у групах;

-необхідно забезпечувати періодичну зміну пози дітей, запобігаючи перевтомі;

-після закінчення роботи слід добре вимити руки.

  3.Форми організації праці дітей у природі

        Організовуючи працю дітей у природі на території дошкільного закладу, педагоги здебільшого використовують такі форми трудової діяльності, як доручення та колективна праця.

  Доручення є найдоступнішою і найпоширенішою формою залучення дітей до щоденної трудової діяльності у дитячому садку. Їх поділяють на види за:

-складністю завдань- прості і складні;

-тривалістю виконання – короткочасні і довготривалі;

-способом організації дітей – індивідуальні та групові

        Трудові доручення широко використовують у всіх вікових групах. Так, у молодшій групі вихователь дає прості доручення, які мають індивідуальний, короткотривалий, епізодичний і простий за своїм змістом характер, скажімо, вихователь залучає дітей до поливання рослин у грядці чи у квітнику. Ці перші трудові доручення допомагають підвести дітей до усвідомлення того, що все живе потребує догляду.

      Починаючи з середньої групи діти отримують складніші і триваліші доручення. Завдання можуть бути пов»язаними з проханням або зверненням до інших осіб, прибиранням і підтриманням порядку на майданчику, насипанням корму у годівниці для птахів тощо. Дітям надається більше самостійності під час їх виконання: скажімо , треба визначити, чи потребують квіти на квітнику поливання, і полити їх за потреби. Важливо, щоб дитина усвідомлювала доцільність, значущість для них загальної справи та конкретних доручень.

        У старшій групі під впливом вимог вихователів і батьків та їх безпосередньою допомогою дошкільник поступово навчається виконувати кремі доручення, а згодом – і складніші завдання, результати яких потрібно не лише йому особисто, а й мають значення для близьких дорослих, товаришів по групі. Виконання групових доручень дає змогу привчити дітей до узгодження своїх дій, прищепити гуманістичні почуття, виховати вміння бути уважними одне до одного.

  Правила виконання доручень для дітей

1. Отримавши доручення, подумай, чи правильно ти зрозумів, що потрібно робити.

2. Сплануй, як виконати цю роботу.

3. Працюй не поспішаючи, щб результат приніс задоволення і користь.

4.Проінформуй про завершення справи того, хто доручив її тобі.

5. Проаналізуй, чи не потрібно зробити ще щось.

  Колективна праця дає змогу формувати трудові навички і уміння одночасно у всієї групи дітей. Ця форма праці необхідна для встановлення позитивних  відносин та згуртування дитячого колективу. Під час колективної праці у дітей формуються уміння приймати спільну мету праці, домовлятися, узгоджувати свої дії, спільно їх планувати, допомагати товаришу, оцінювати його працю. У дітей формується колективна відповідальність за виконання завдань.

  З дітьми молодшого дошкільного віку ( молодша та середня групи) проводиться колективна праця, мета якої – навчити, як треба висівати насіння, поливати рослини, прибирати ділянку тощо, а наприкінці середньої групи - висаджувати розсаду.

 Дітей старшого дошкільного віку навчають перекопувати і розпушувати грунт, планувати грядки, прополювати їх від бур»янів тощо.

 4.Керівництво працею дітей 

Трудова діяльність дітей потребує керівництва з боку вихователя. Основними прийомами керівництва є показ, пояснення, нагадування, заохочування.

Доручаючи дитині самостійну справу, педагог має враховувати відсутність соціального, трудового, комунікативного досвіду дитини. Якщо справа незнайома, обов'язково слід показати і пояснити раціональний спосіб її виконання. А якщо, скажімо, спосіб догляду за певною рослиною вже відомий дітям, вихователю варто обмежитися нагадуванням і заохочуванням.

  Колективну працю у природі організовують зі старшими дошкільниками 1-2 рази на тиждень. Об'єднання дітей для колективної праці є ефективним за наявності у них досвіду співпраці, належного оволодіння навичками у конкретних видах праці. Для колективної праці дітей можна організовувати як фронтально – усією групою, так і підгрупами.

 Знання індивідуальних особливостей дошкільників дає змогу об'єднувати їх у підгрупи не лише за рівнями сформованості навичок співпраці, а й за взаємними симпатіями та рівнем сформованості комунікативних навичок:

- об'єднання дітей з високим рівнем сформованості навичок співпраці з однолітками з низьким рівнем сформованості цих навичок за умови, що -

1. діти симпатизують одне одному;

2. діти з низьким рівнем сформованості навичок співпраці симпатизують дітям з високим рівнем сформованості цих навичок.

Правильно організована колективна праця сприяє становленню доброзичливих стосунків між її учасниками.

Під час проведення колективної праці з дітьми молодшого дошкільного віку найчастіше використовують поетапний інструктаж. Це зумовлено особливостями молодших дошкільників: вони ще не в змозі утримувати у пам'яті послідовність трудового процесу.

Наприкінці молодшого і у старшому дошкільному віці найчастіше використовують перспективний інструктаж , коли вихователь пояснює і показує весь хід роботи, і лише після цього діти її виконують.

Організовуючи колективну працю з метою навчання певної діяльності, слід дотримуватися педагогічних вимог до її стуктури, яка обов'язково має містити:

-надання необхідних знань;

-мотивацію праці;

-показ і пояснення способів дій;

-власне працю;

-аналіз отриманих результатів.

Наприклад, колективну працю, пов'язану з вирощуванням рослин, слід будувати за такою структурою:

-бесіда про рослини ,їх зовнішній вигляд, необхідні умови для вирощування, значення для людини та природи;

-постановка мети і мотивація праці;

-обстеження посадкового матеріалу;

-інструктаж;

-хід роботи;

-підбиття підсумків.

  Дуже важливо залучати до праці в природі батьків вихованців. Педагоги мають так організовувати співпрацю з батьками, щоб вона була цікавою і практично значимою і для батьків, і для дітей.


                                                                   

                                                                   1.Город та квітник 

на ділянці дошкільного закладу.

        В осінній період з дітьми можна розгорнути цікаву роботу на городі та у квітнику. Адже город та квітник – це невід»ємна складова дошкільного закладу.

        Квітники, зазвичай, облаштовують у центральній частині ділянки – біля центрального входу, а також навколо основного приміщення і на групових ділянках. Форми квітників можуть бути різноманітними: рабатки, міксбортери, стрічковий квітник, тощо. А городи розміщують у дальніх кутках ділянки дошкільного закладу.

         Городи і квітники слід розбивати так, щоб за ними можна було легко доглядати.

          Залежно від розмірів ділянки дошкільного закладу під город відводять площу з розрахунку від 1,5 мкВ. до 0,5 мкВ. на дитину. Город має добре освітлюватися сонцем. Як і квітник, город можна спланувати по-різному, проте доцільно дотримуватися таких розмірів грядок і доріжок:

    -грядки – 2,5- 3 мзавдовжки, що дає змогу розмістити по обидва боки всю групу дітей, 70- 80 смзавширшки, що дає змогу дітям дістати до середини грядки під час висаджування рослин і доглядати за ними;

     -доріжки між грядками 40- 50 смзавширшки, щоб діти, присівши навпочіпки під час розглядання рослин чи прополювання, не пошкодили ті рослини, які ростуть на грядці поруч.

     Ширина головної доріжки має становити 1 м, що дасть змогу використовувати за потреби тачки, носилки тощо.

  2.Зміст праці у природі восени.

        Праця на ділянці принесе дітям задоволення, якщо для обробки грунту та догляду за рослинами надати у їх розпорядження необхідний інвентар, підібраний відповідно до віку дітей.

Під час виконання трудових доручень діти збагачують почуттєву сферу, що є основою пізнання:

-уточнюють знання про колір, величину, форму овочів, фруктів, квітів;

-фіксують увагу на особливостях поверхні – гладенька, шорстка, бугриста тощо;

-встановлюють залежність ваги від розміру.

           Початок збирання врожаю бажано проводити урочисто, створюючи у дітей радісний настрій, викликаючи задоволення від результатів своєї праці. Дітям варто запропонувати запросити малюків з інших груп і пригостити їх городиною, вирощеною власними руками.

           Збираючи урожай на городі, можна разом з дітьми пересдити у горщики кущі помідорів, перцю, що цвітуть. Адже на них ще будуть утворюватися і дозрівати плоди.

           На початку жовтня вихователь разом з дітьми має викопати усі коренеплоди. Починати варто з червоного буряка та моркви, потім – чорну редьку, пастернак, петрушку кореневу і в останню чергу селеру кореневу.

           На грядці варто залишити 1-2 кущі чорної редьки, щоб діти могли побачити процес утворення насіння.

            Із середини жовтня з дітьми можна проводити колективну працю зі збирання капусти: цвітної, білоголової, брюссельської, кольрабі тощо. Капусту вихователь зрізує ножем, а діти складають її у кошик чи на тачки. Потім відносять кухарям і просять приготувати їм смачну страву.

              У кінці жовтня необхідно викопати і стебла цибулі-батун, а декілька рослин можна підсипати землею та залишити зимувати у відкритому грунті, вкрити сухим гіллям чи листям, щоб затримували сніг.

                 Зміст праці у природі восени для дітей молодшого дошкільного віку(мол. та сер групи):

          -пересаджування розсади із городу чи квітника у приміщення;

          -висаджування цибулі та часнику під зиму;

          -збирання врожаю;

          -збирання насіння, листя, плодів;

          -прибирання ділянок від сміття, камінців, листя;

           -укриття рослин на зиму;

           -підгрібання снігу під дерева кущі.

                  Зміст праці у природі восени для дітей старшого дошкільно віку (старша група):

           -підготовка грунту до посіву та  посадки                                                            (перекопування,розпушування);

            -висівання насіння моркви, петрушки кучерявої та кореневої, укропу , шпінату, щавлю;

             -пересаджування розсади із городу чи квітника у приміщення;

             -збирання врожаю, насіння, листя;

             -садіння кущів та дерев;

             -поливання кущів та дерев;

             -укриття рослин на зиму;

             -підгрібання снігу під дерева, кущі.

                 Праця у квітнику. На початку та у середині ще не пізно посадити на клумбах цибулини тюльпанів різних сортів, нарцисів, гіацинтів, Ллій, крокусів весняних та осінніх. Головне , щоб до стійких морозів ці рослини встигли укорінитися.

                 У жовтні у квітнику необхідно обламати стебла квітів, що відцвіли, та вирвати ті квіти, що вже засохли.

                  Протягом двох осінніх місяців – жовтня і листопада – діти разом з вихователем підготовлюють кущі красиво квітучих багаторічних квітів до зимівлі:

          -вкривають кущі хризантем, троянд, нарцис, гіацинтів сухим листям чи торфом.

                  Необхідно підготувати грунт і внести його у приміщення дитячого садка, щоб мати змогу висіяти насіння однорічних та дворічних квітучих рослин для вирощування ранньої розсади у ящиках чи горшках та висадки їх на весні у квітниках.

  Висаджування саджанців.

 Протягом жовтня-листопада на території дошкільного закладу діти разом з вихователем мають висаджувати молоденькі кущі та дерева. Розмір ями для плодового дерева має бути 80- 100 см завширшки і 60- 80 см завглибшки. Для куща слід готувати яму 50 сму діаметрі і 30- 40 см–у глибину.

 Підготовка плодових дерев та кущів до зими. 

Опале листя дорослі з участю дітей згрібають і закладають у компостну яму, яку прикидають зверху шаром грунту. Дерева і кущі підживлюють органічними добривами.

 Нижню частину дерев необхідно побілити вапном з додаванням глини, аби захистити дерева від сонячних опіків та шкідників. У сільській місцевості побілені стовбури не гризтимуть зайці.

Перелік інвентарю для праці дітей у природі:

-граблі металеві: довжина держака-100- 110 см

                               діаметр держака- 2- 2,5 см

                               довжина грабель- 20- 22 см

                               довжина зубців- 5 см

-лопата залізна: довжина держака – 100- 110 см

                              діаметр держака- 2- 2,5 см

                                       висота лопати – 15 см

                                          ширина лопати – 13 см      

  -відро;

-лійка

-сапка

-совок довжиною 16-20см

-кілочки висотою 30 см

-молоток дерев»яний;

-тачка:

                                       довжина -100- 110 см

                                       відстань між ручками – 30- 35 см

-ящик квадратний:

                                довжина бортика 20- 25 см

                                        висота бортика- 3 см.

         -носилки:

                                        довжин а -100- 110 см

                                             відс тань між ручками-30- 35 см

                                        довж ина ящика -30- 40 см.

 Палички Кюїзенера – це набір лічильних паличок, які ще називають «числами в  кольорі», «кольоровими паличками», «кольоровими числами», «кольоровими лінієчками».

     Набір містить чотиригранні палички у формі призми десяти різних кольорів.

   За методикою Кюїзенера можна ознайомити дітей з цифрами, числами, їхнім складом та арифметичними діями.

 Досвідом роботи з цього напрямку та  багатофункціональність цієї методики.

Враховуючи те, що не всі батьки мають можливість придбати фабричний комплект,  пропонується зробити такі палички власноруч з картону або з тонкого (3-5мм) пінопласту та обклеїти їх кольоровим скотчем (самоклейкою). Кількість паличок можна  зменшити до мінімуму,

найменша паличка (цифра 1) має найменшу ширину та довжину – 2см

(тобто – квадрат), інші - збільшуються на 1 квадрат.

     Наприклад, цифра 2 – 2х4, 3 – 2х6 і т.д. Чим більше паличка, то більше значення того числа, яке вона позначає.

Комплект містить такі палички: білі (10 штук) ,червоні (5 штук),світло-зелені (3 штуки), сині (2 штуки), жовті (2 штуки), темно-зелені (2 штуки), чорні (2 штуки), фіолетові (4 штуки), блакитні (1 штука), оранжеві (1 штука).

        «Кольорові числа» дають змогу формувати в дошкільників моделі різних математичних понять, як от: число, цифра, розмір, довжина, форма, додавання, віднімання, більше, менше тощо, і формувати усвідомлене уявлення про величину, довжину, висоту, ширину, послідовність чисел натурального ряду, парні, непарні числа. Розв’язуючи завдання з використанням цих паличок, діти опановують прямий і зворотній рахунок;

арифметичні дії; додавання, віднімання, множення і ділення; вчаться ділити ціле на частини й вимірювати об’єкти; ознайомлюються з властивостями

геометричних фігур. Розвивається просторові уявлення дошкільників (більше, менше, зліва, справа, вище, нижче тощо). Такий широкий спектр можливостей лічильних паличок Кюїзенера, безумовно, доводить їх

багатофункціональність. На ознайомлювальному етапі діти розглядають палички, крутять їх у руках. При цьому задіяні дрібні м’язи рук, тактильні

відчуття та зорове сприймання дітей. Тут набір паличок є грою - конструктором чи мозаїкою для моделювання та конструювання різних

площинних фігур, таких як: одноколірний чи різноколірний тин, потяг з однаковими чи різними вагонами, башта, палиця, геометричні фігури, прості для складання предмети (дім, віконце, сходинки, квіточка, стілець) або

елементарні узори. Доцільними на цьому етапі будуть завдання на класифікацію, порівняння чи аналізування множини паличок. Слід

використовувати один чи декілька повних комплектів лічильних паличок Кюїзенера або вибіркову множину – лише короткі білі та довгі червоні тощо.

Можна запропонувати дітям такі завдання: виберіть лише жовті палички; оберіть будь-яку паличку та порівняйте її довжину з довжиною палички, що у вихователя чи інших дітей; розкладіть палички в різні коробочки.

   На наступному етапі роботи з паличками більшість ігор мають практично-діяльнісний характер: маніпуляції, конструювання, накладання,  моделювання.

    Приклади ігор з паличками, які охоплюють різні види діяльності і можуть бути використані на цьому етапі. Наприклад, для здійснення логіко-

математичної діяльності є велика група завдань та розроблених дидактичних ігор, спрямованих на формування таких понять як: число, цифра, розмір, додавання, віднімання, більше, менше тощо.

 Логіко-математичне мислення

Дидактична гра «Як дізнатися ім’я кольорової палички»

Мета. Навчати вимірювати довжину кольорових паличок за допомогою однієї (найменшої), з’ясовувати взаємозв’язок між кольором палички і відповідним числом, числом і цифрою, що його позначає.

 Дидактична гра «Число і колір»

Мета. Вчити дітей добирати палички потрібного кольору та числового значення за словесною вказівкою дорослого, підвести дітей до висновку, що кожному числу відповідає певний колір.

 Дидактична гра «На скільки»

Мета. Навчити порівнювати числа, закріплювати числа, поняття «довгий»

«короткий», «більший», «менший», вчити користуватися знаками «більше», «менше».

 Дидактична гра «Виміряй доріжку»

Мета. Ознайомити дітей з умовною міркою, встановлюючи логічні зв’язки й

закономірності (чим більша мірка, тим менше число ми отримали і навпаки), розвивати окомір.

 Дидактична гра «Вітальні листівки» (№ будинку)

Мета. Розвивати вміння розв’язувати приклади на додавання і віднімання в межах10.

 Логіко-математичне мислення

Дидактична гра «Зафарбуй килим»

Мета. Закріпити кольорове значення кожної цифри від 1 до 10 та зафарбувати елементи килима відповідними кольорами.

 Дидактична гра «Склади з двох менших»

Мета. Закріпити «склад числа», використовуючи кольорові палички, вчити

пояснювати свої дії (наприклад: число 3 складається з 2 і 1 тому, що…)

За допомогою методики Кюїзенера можна познайомити дітей не лише з цифрами та числами, їх складом, арифметичними діями, а й з властивостями ліній та геометричних фігур.

 Дидактична гра «Незвичайна змійка»

Мета. Продовжувати формувати уявлення дітей про прямі, хвилясті, ламані лінії; вчити вимірювати довжину «змійок» за допомогою мотузки та кольорових паличок.

 Дидактична гра «Помири змійок»

Мета. Вчити вимірювати довжину «хвилястиків» та «зубастиків» та  об’єднувати їх в пари однакові за довжиною.

 Дидактична гра «Перетвори фігуру»

Мета. Вчити викладати за вказівкою вихователя з мотузок коло, потім перетворювати його на овал. Довести, що фігури з кутами (квадрат, прямокутник, трикутник) важко викладати з мотузки, а можливо з допомогою кольорових паличок.

 Логіко-математичне мислення

Палички Кюїзенера дають змогу по- різному організувати сенсорно – пізнавальну діяльність. Цьому сприяють такі ігрові завдання: із заплющеними очима знайти дві однакові за розміром палички; потримати у руках палички одного кольору, запам’ятати їх розмір, а потім із заплющеними очима взяти в руки будь – яку паличку й визначити її розмір: більша, менша, однакова. Під час мовленнєвої діяльності палички можуть виконувати функцію сигнальних карток. Для цього обирають палички двох кольорів, яким присвоюють значення. Наприклад: зелена – так, червона – ні.

Можна організувати рухливі ігри, розсипавши палички по підлозі та запропонувати кожній дитині зібрати «Врожай» із паличок певного кольору або розміру. Під час самостійної роботи діти самі  досліджують властивості об’єктів та  відкривають для себе нові знання за допомогою  експериментальної роботи з паличками. Так, можна запропонувати дітям найоптимальнішу мірку (паличку) для вимірювання столу чи олівців. Крім того, у зоні свободи діти можуть використовувати матеріал для творчої чи експериментальної діяльності на власний розсуд.


Словесна творчість у старшому дошкільному віці

На сучасному етапі розвитку наша держава по­ требує творчих, самодостатніх, активних, освічених особистостей, формування і розвиток яких є нині головним завданням освіти, і перш за все дошкіль­ ної. Це засвідчено і законом України "Про дошкільну освіту", і Базовим компонентом дошкільної освіти вУкраїні.

Дослідження психологів (Л.С. Виготський, М.М. Поддьяков, Б.М. Теплов, Д.Б. Ельконін) та пе­дагогів (А.М. Богуш, Н.А. Ветлугіна, Н.В. Гавриш, Д.В. Меджерицька, Н.П. Сакуліна, Є.О. Фльоріна) доводять, що творча діяльність відповідає потре­ бам та можливостям дітей дошкільного віку, та ви­значають, що головна її цінність не в створенні певного продукту, а в самореалізації та само­вдосконаленні дитини.

Серед творчих проявів дошкільнят особливе міс­ це посідає словесна творчість — первинна форма літературної творчості — спеціально організований, зумовлений мотивацією процес створення дитиною твору в будь-якій формі мовленнєвого висловлюван­ ня, що відповідає певним літературним нормам (Н.В. Гавриш). Таким чином, словесна творчість — своєрідний пік або результат досить високого рівня розвитку мовлення та уяви. Проте досягнення цієїнорми можливе лише за певних умов: розвитку психічних процесів, насамперед творчої уяви, роз­витку всіх сторін мовлення, багатого життєвого дос­ віду дитини, спеціально організованого навчання та правильно обраного засобу розвитку словесної твор­ чості. Старші дошкільнята вже мають вміти вільно фантазувати, складати різноманітні оповідки, створювати казки за опорними схемами або сю­жетними картинами, самостійно вигадувати об­рази та сюжети. Н.В. Гавриш, Е.П. Короткова, Н.П. Орланова, Є.І.Тихеєва, Є.О. Фльоріна наголошують на важливості навчання творчого розповідання та на­зивають провідні засоби розвитку словесної твор­ чості: природа, фольклор, іграшки, театралізована діяльність, ілюстрації, розвиток поетичного слуху.

Поряд з тим одним з найбільш ефективних та доступних засобів розвитку словесної творчос­ті є казка, яка служить зразком побудови зв'язної розповіді, яскравих образів, літературної мови. Вона активізує дитячу фантазію, спонукаючи до творчос­ ті. У науковій літературі широко представлено сис­ тему методів роботи з казкою.

 Методи роботи з казкою

  Ø    Придумування продовження казки. Каз­ ки зазвичай не мають      відкритого фіналу, навпакизакінчення доволі чітке й логічне: ріпку витягли, Колобка з'їла Лисиця, Попелюшка і Принц одру­ жилися. Дітям пропонується ж поміркувати, що далівідбувалося в житті персонажів. Варіанти продов­ження у дітей будуть різними, залежно від рівня їхнього сприймання і аналізу казки, розвитку твор­чої уяви.

Ø     Зміна кінцівки казки. Дітям пропонується змі­ нити кінцівку казки, яка їх не влаштовує, наприклад, у народних казках "Колобок", "Рукавичка" чи в ав­ торських, як-от "Русалонька" Г.-Х. Андерсена тощо.

Ø     Спільне розв'язання проблемного питан­ня, поставленого до казки. Ставити й розв'язу­ вати такі питання слід по добре знайомих дітям каз­ках. Важливо добре продумати проблему, яка спонукала б дітей фантазувати, допомагати улюб­ леним героям шукати вихід зі складної ситуації, при­ думувати кілька версій і вибирати з них одну. Для цього треба вміти міркувати й вигадувати. Ось на­приклад: Принцеса всю ніч лежить на горошині і не може заснути. Потрібно винайти щось таке, що до­поможе Принцесі спокійно заснути, як усі принцесив світі.

Ø     Зміна ситуацій у знайомих казках. Вихова­ тель у котрий раз розповідає дітям знайому казку і домовляється з ними щось у ній змінити. Спочатку незначні зміни в казку вносить сам вихователь, але так, щоб спонукати дітей до фантазування: "А да­вайте зробимо так, щоб...".

Ø     Зміна характерів персонажів казки. Звич­ ні, улюблені образи, з якими дитина зустрічається багато разів, формують у неї стереотипи і стереотип­ не мислення. А щоб розвивати креативність, оригі­нальність бачення, дітям пропонується придумати нову казку, наділивши головних персонажів давнознайомої казки новими якостями.

Ø     Складання казки з персонажами з інших казок. Дітям пропонують створити нову казку, у які діятимуть персонажі з інших казок. Спочатку доцільно дібрати ілюстрації з їхніми   зображеннями й уважно їх розглянути, згадати історію кожного, а потім пе­ ремістити" їх у нові обставини.

Ø    Складання казок про фантастичні країни. Безперечно, такі країни спочатку придумують самі вихователі і допомагають дітям дати їм назву: "Тілі-тілі-тряндія", "Небувандія" тощо. Діти розповідають про ці країни за таким планом: 1. Хто живе    в цій країні? 2. Що вони роблять? 3. Як ми туди потрапи­ мо? 4. Що там робитимемо? 5. Що привеземо з цієїкраїни на згадку?

  Рівень розвитку словесної творчості старших дошкільнят (Експериментальне дослідження)

Казка дає широкі можливості для розвитку сло­ весної творчості дитини, які, на жаль, сьогодні реа­лізуються недостатньо. Це підтверджує проведене нами експериментальне дослідження з метою вивчення рівня сформованості словесної творчостідітей старшого дошкільного віку на базі двох дошкільних навчальних закладів м. Києва.

Нами встановлено, що більшість дітей вияв­ляє інтерес до казок, але, як не прикро, сьогоднішні малюки знають їх дуже мало. Опи­тані діти із запропонованих 9 казок (українські на­родні казки "Лисичка та Журавель", "Кирило Ко­жум'яка", російські народні казки: "Снігуронька", "Три ведмеді", англійська народна казка "Троє по­росят", словацька народна казка "Дванадцять мі­сяців", авторські казки: "Про Півника та Курочку" Н. Забіли, "Червона Шапочка" Ш. Перро, "Сьома дочка" В. Сухомлинського) змогли назвати та роз­крити зміст лише п'ятьох, а то й трьох. Деякі діти замість казок називали мультфільми: "Леопольд","Міккі-Маус", "Вінні-Пух", "101 далматинець" тощо. Улюбленими дитячими казками залишаються "Ко­лобок", "Червона Шапочка". Лише 35 % дітей екс­периментальної групи змогли пригадати слова, якими розпочинаються казки, і ЗО % — якими за­кінчуються. Різниці між мультиком, оповіданням і казкою сучасні діти не лише не розу­міють, а й не відчувають.

Саме тому у дошкільнят виникають труднощі під час складання власних казок: не знають як розпочати розпо­відь, розвинути сюжет, логічно завер­ шити; в багатьох випадках не усвідом­ люють прохання "вигадай", "придумай";практично не використовують засоби художньої виразності; в мовленні вжи­ вають слова-паразити на кшталт "ось", "якби", тощо; в процесі розповідання по­ вторюють одні й ті самі слова та слово­сполучення. Статистика невтішна: 35,5% опитаних дітей відмовилися складати казку взагалі; 60,5 % — пого­дилися, але з них 15 % дітей переказа­ли знайому казку без внесення в неї нових елементів. А в розповідях біль­шості дітей відсутня логіка побудови сюжету, порушена композиційна струк­ тура. Лише 15 % дітей експерименталь­ної групи, придумали змістовну, логіч­но побудовану казку.

  Проаналізувавши результати експериментально­го дослідження ми визначили, що лише 20 % дітей експериментальної групи мають достатній рівень сформованості словесної творчості. Це зумовлено відсутністю системності в роботі з роз­витку словесної творчості, в ознайомленні дітей з народними та авторськими казками. Чітко просте­ жується залежність між рівнем розвитку словес­ ної творчості дітей і організацією занять з озна­йомлення з казками та з творчого розповідання. На результат суттєво впливала навіть кількість про­ ведених занять. Зрозуміло, що у садках, де ведеть­ся систематична послідовна робота з розвитку мов­ лення та мислення, де дошкільнятам багато читають та розповідають, загальний рівень сформованості словесної творчості був істотно вищим.

Тому так важливо правильно організувати нав­ чально-виховну діяльність зі словесної творчості як на заняттях, так і в повсякденному житті.

На основі даних експериментального досліджен­ ня було визначено провідні завдання.

 Завдання розвитку словесної творчості дітей старшої групи

♦   Уточнювати та розширювати знання дітей про казку як літературний жанр, її структурні ком­ поненти (зачин, розвиток дії, кульмінація, кінців­ ка); основні ознаки, відмінність від оповідання.

♦   Систематично ознайомлювати дітей з укра­ їнськими та зарубіжними, авторськими та на­родними казками.

♦   Формувати та вдосконалювати вміння склада­ ти зв'язні розповіді, що характеризуються змістовністю, послідовністю і логічністю викла­ду думки.

♦   Розвивати образність мовлення (вживання мовних та немовних засобів виразності).

♦   Вчити дітей дотримуватися композиційної структури при складанні казки.

♦   Спонукати дітей до фантазування, придуму­ вання нових образів та сюжетів.

♦   Виховувати інтерес до словесної творчості.

  Система роботи з розвитку словесної творчості

  Відповідно до поставлених завдань розроблено систему роботи на рік з розвитку словесної твор­чості дітей старшого дошкільного віку засобом каз­ки, в основу якої покладено принципи: природовідповідності; всебічного розвитку особистості; співробітництва; забезпечення максимальної мов­леннєвої активності; емоційної насиченості занять; виразності мовлення; включення дітей в активну пі­знавальну діяльність за змістом художнього твору. В запропоновану систему роботи включено 33 за­няття, з них 2 комплексні заняття з художньої літе­ратури та мовленнєвого розвитку, 8 занять з худож­ньої літератури та 25 занять з мовленнєвого розвитку, з них 12 групових та 13 індивідуально-групових за­нять для дітей, що мають недостатній рівень сформованості словесної творчості. Відповідно протягом місяця ми плануємо 1-2 групові заняття з художньої літератури, 1-2 групові заняття з мовленнєвого роз­витку та 1-2 індивідуально-групові заняття для ді­тей, що мають недостатній рівень сформованості словесної творчості, які доцільно проводити в другу половину дня. Це зумовлено тим, що заняття з мов­леннєвого розвитку мають спиратися на знання діть­ми казок. Тому читання та розповідання казок пла­нуються на заняттях з художньої літератури безпосередньо за кілька днів до занять з мовленнє­вого розвитку. Читання казок великих за розміром ("Снігова королева" Г.-Х. Андерсена) розраховано на кілька занять.

Важливим в організації процесу навчання є логіч­на послідовність, реалізація принципу поступового ускладнення.

 Послідовність занять з розвитку словесної творчості у старших дошкільнят

  Ознайомлення дітей з казкою як літературним жанром.

   Творчий переказ казки (від імені головного ге­роя, зміна кінцівки).

♦  Придумування продовження казки.

♦  Складання казки за опорними словами.

♦  Зміна характеру персонажів казки.

♦  Розв'язання проблемних ситуацій та супереч­ностей у казці.

♦Самостійне придумування дітьми казок.

  Принцип "казкової" квітки

  Для ознайомлення дітей з казкою як літературним жанром доцільно використовувати так звану "казкову" квітку, запро­поновану студенткою КМПУ ім. Б. Грінченка Вікторією Бєловою. Частини квітки ми асо­ціюємо зі структурними еле­ментами казки. Коріння — це зачин казки, те, що спричинює подальші події. Стебло і лис­тя— основна частина казки, розвиток дії. Квітка — це куль­мінація — найважливіший мо­мент. Плід—це закінчення, ло­гічне завершення, Діти краще та легше запам'ятовують структуру казки з допомогою цієї "казкової" квітки і, орієн­туючись на неї, дотримуються композиційної структури під час складання власних казок.

Отже, казка має посісти своє місце в освітньому процесі дитсадка, використовуватися на різних ти­пах занять (фронтальних, групових, індивідуально-групових, індивідуальних). Доцільно поєднувати ознайомлення з казками із завданнями творчого ха­рактеру в різних формах роботи; в групі бажано ство­рювати альбоми з придуманими дітьми казками, ілю­струвати їх дитячими малюнками; створювати куточки казки з постійним оновленням експозицій; стимулювати словесну творчість у повсякденному житті, під час проведення розваг.

Необхідно також поглиблювати знання вихова­телів з методики розвитку словесної творчості ді­тей дошкільного віку, надати їм можливість практи­куватися у використанні різних методів розвитку словесної творчості, в тому числі й казки під час ділових ігор, семінарів, майстер-класів.

Поряд з тим варто підвищувати інтерес батьків до казки як перевіреного віками засобу всебічного розвитку та виховання дітей. З цією метою вихова­телям доречно проводити індивідуальні та групові консультації для батьків ("Казка в житті дитини", "Виховний потенціал казки", "Вплв казки на мов­леннєвий розвиток дитини", "Казка і творчість"); "Вечори Казки" за участю дідусів та бабусь; розва­ги "Казка в гості завітала", "Подорож у казку"; пре­зентації альбомів придуманих дітьми казок.


 


 Головні напрями формування математичної готовності п'ятирічної дитини до навчання:

1. Формування прийомів розумових дій.

2. Розвиток словесно-логічного мислення.

3. Формування вміння слухати і виконувати інструкцію дорослого.

4. Розвиток дрібної моторики, тактильного, слухового, зорового сприйняття.

Розглянемо кожен з названих напрямів роботи.

Формування прийомів розумових дій

Вікові особливості. З п'ятирічного віку, ознайомлюючись з предметом, дитина починає виділяти його істотні ознаки (В.Зінченко, В.Тараканов, А.Прессман). Вона вже може групувати предмети за спільною ознакою, виконувати завдання на позначення групи предметів одним словом (узагальнення); здійснювати більш глибокий аналіз предметів, розглядаючи їх усебічно; виділяючи й називаючи їхні ознаки через порівняння (Н.Богатирьова).

Реалізація напряму. Формування прийомів розумових дій відбувається на математичному матеріалі. Визначити спільні, відмінні та істотні ознаки предметів малюки вчаться, зіставляючи і порівнюючи геометричні фірури або геометричні тіла. Діти на підготовчому рівні ознайомлюються з геометричними поняттями: круг, трикутник, чотирикутник, квадрат, прямокутник, п'ятикутник, піраміда, куб, циліндр тощо. Під час такої роботи діти впевнюються, що ознаки предметів — це те, чим вони схожі та відрізняються один від одного; те, за чим можна впізнати предмет. Пропонуючи п'ятирічним роботу з певними множинами геометричних фігур, ми формуємо у них вміння визначити ознаки; з'ясувати закономірність, відповідно до якої здійснюються одна або кілька ознак в ряду геометричних фігур; об'єднувати фігури у сукупність за спільною ознакою, розбивати сукупність на кілька частин за відмінними ознаками; добирати до групи фігур ту, що має з ними спільну ознаку тощо.

Розвиток словесно-логічного мислення

Вікові особливості. Поряд з наочно-дійовим мисленням у старших дошкільнят бурхливо розвивається наочно-образне та логічне, що виявляється при встановленні дітьми різноманітних зв'язків між предметами або явищами.У процесі розвитку пізнавальної сфери п'ятирічні діти оволодівають усе більш досконалими способами презентації набутого досвіду, починаючи з рухового, наочного і закінчуючи формуванням у них уявлень про символічні позначення (Дж. Брунер). На шостому році життя наочне мислення малюка набуває схематизованого характеру (Л. Венгер, Р. Говорова, О. Дяченко, М. Вайсблат), у цей же час в умовах спеціально організованого педагогічного процесу здійснюється перехід до вербально-логічного мислення (О. Лурія).

Реалізація напряму. Розвитку логічного мислення п'ятирічних сприятимуть завдання на зразок таких:

     Кожному малюку дають 4 червоних кружечки та 4 зелених квадрати, ділять якусь площину навпіл і просять зробити так, щоб:

·        праворуч були всі червоні кружечки;

·        ліворуч були не всі зелені квадрати;

·        праворуч були тільки всі червоні кружечки;

·        праворуч були не тільки всі червоні кружечки;

·        праворуч були всі фігури, крім червоних кружечків.

Знання про навколишній світ поділяються на безпосередні й опосередковані. Безпосередні знання — це результат прямої дії зовнішніх чинників на органи чуття; це так звані очевидні знання. Опосередковані, або вивідні знання — це знання, здобуті за допомогою висновків на основі готових, зафіксованих у судженнях, перевірених життєвим досвідом знань.Логічною формою вираження опосередкованих знань є судження, а формою здобуття — умовисновок. Умовисновок — це форма мислення, в якій з одного чи кількох суджень виводять нове судження. Вже в п'ять-шість років діти успішно роблять безпосередні умовисновки, наприклад: якщо А більше Б, то Б менше А. Діти на конкретних предметах поступово ознайомлюються з поняттями: рівно, більше, менше, не рівно. Так, порівнюючи палички (стрічки) за довжиною способом накладання, діти усвідомлюють, що якщо перший предмет рівний другому, то й навпаки другий рівний першому. Аналогічно, на підставі порівняння довжин трьох паличок способом накладання, діти роблять такий умовисновок: якщо синя паличка дорівнює червоній, а червона паличка дорівнює жовтій, то синя паличка дорівнює жовтій.

Уміння робити правильні висновки доцільно формувати, використовуючи доступні дітям і вже набуті ними знання та уявлення. Для цього можна застосувати, наприклад, такі завдання.

1. Якщо на дворі зима, то дерева стоять без листя. Ви побачили дерево без листя. Чи можна стверджувати, що зараз зима?

2. Якщо йде дощ,то тротуари мокрі. Зараз тротуари мокрі. Чи можна стверджувати, що йде дощ?

Формування вміння слухати і виконувати інструкцію дорослого

Вікові особливості . Накопичення словникового запасу, засвоєння досить складних граматичних структур, уміння слухати і розуміти інших, самостійно будувати потрібні речення — необхідна умова розвитку логічного мислення в дошкільника.Зарубіжні й вітчизняні вчені відзначають у п'ятирічних дітей підвищення здатності до навчання. Як свідчать експериментальні дослідження Н. Морозової, кількість дітей, які повністю розуміють словесну інструкцію і здатні відстроково виконати дію по етапах, збільшується в три з половиною рази в старшій групі дитячого садка порівняно із середньою.

З п'яти років дитина стає здатною підпорядковувати свої дії певній програмі, системі завдань та контролювати їх виконання (О. Лурія).

Очевидно, що під час виконання запропонованих вище завдань у дітей формується вміння слухати завдання, дотримуватись інструкцій дорослого.

Розвиток дрібної моторики, тактильного, слухового, зорового сприйняття

Практика роботи з молодшими школярами свідчить, що найбільші труднощі у першокласників викликає виконання графічних вправ (написання цифр, продовження малюнка по клітинках тощо).

Причини труднощів письма у першокласників

·        недостатня розвиненість кистей рук та дрібної моторики;

·        недосконала нервова регуляція рухів;

·        недостатність досвіду виконання графічних рухів (несформованість графічних навичок);

·        низький рівень мотивації графічної діяльності.

Недостатній розвиток дрібної моторики може бути спричинений індивідуальними спадковими особливостями, неправильним вихованням у ранньому віці, недоліками організації дитячої діяльності.

Під час виконання зазначених видів завдань діти працюють з набором геометричних фігур різних за розміром (визначають їхні ознаки, викладають ряд геометричних фігур, змінюючи одні чи кілька ознак, перелічують кількість геометричних фігур тощо), таким чином відбувається розвиток дрібної моторики і тактильного сприйняття. Пропонуючи дітям завдання в усній формі, ми позитивно впливаємо на розвиток у них слухового сприйняття.

Також для розвитку дрібної моторики, уваги, сприйняття, підготовки дітей до письма корисні завдання на продовження візерунка, в тому числі й під диктовку, слухові диктанти. Важливу роль у цьому відіграють зорові диктанти, коли діти кілька хвилин розглядають ряд геометричних фігур, а потім з пам'яті викладають такі фігури на столі, дотримуючись порядку їх розташування. Під час виконання зазначених завдань діти вчаться орієнтуватися у просторі та на площині, в них формується розуміння понять: праворуч, ліворуч, зверху, знизу, правий верхній кут тощо.

Змістові лінії логіко-математичної підготовки

 реалізуються через такі змістові лінії:

1. Геометричні фігури. Просторові тіла. Множина. Підмножина.

2. Розташування на площині та у просторі.

3. Величини.

4. Лічба.

             Змістова лінія “Геометричні фігури. Просторові тіла. Множина. Підмножина”, на наш погляд, має містити такі теми для опрацювання з дітьми.

1. Форма предметів навколишнього середовища: розрізнення багатокутників за кількістю кутів, сторін та вершин (трикутники, чотирикутники, п'ятикутники, шестикутники тощо); розрізнення багатокутників та кругів; розрізнення площинних та об'ємних фігур;розрізнення об'ємних тіл (куба, піраміди, кулі, циліндра).

2. Ознаки об'єктів навколишнього середовища: визначення ознак геометричних фігур та об'єктів навколишнього середовища (аналіз): колір, матеріал, розмір, форма, призначення; визначення спільних та відмінних ознак двох об'єктів або їх групи (порівняння); об'єднання за спільною ознакою (узагальнення); виділення частини елементів, що мають спільну ознаку (класифікація); визначення у довкілля множин; розбиття на підмножини за спільною ознакою (класифікація); визначення незалежності або неналежності елемента до певної множини; порівняння множин предметів за кількістю їх елементів; об'єднання множин, що не перетинаються; вилучення частини множини.

3. Математичне мовлення: розуміння й використання логічних сполучників: і, або, якщо..., то; розуміння понять: всі, кожен, один з, хоч би один, деякі тощо; обгрунтування власних дій під час розпізнавання та виділення одного, кількох, усіх предметів за кольором, розміром, формою, розміщенням, призначенням; встановлення істинності або хибності умовисновків.

           Змістова лінія “Розташування на площині та у просторі” передбачає опрацювання таких тем: розміщення предметів на площині та у просторі (вгорі, внизу, ліворуч, праворуч); взаємне розміщення об 'єктів: (під, над, біля, праворуч, ліворуч, між, попереду, позаду, вище (нижче), ніж; далі (ближче), ніж; лівіше (правіше) від; перед, за, між тощо); визначення напрямів руху (справа наліво' зліва направо, зверху вниз, знизу вгору); вживання відповідних термінів у мовленні; орієнтування на площині та у просторі.

            Змістова лінія “Величина” включає такі теми: усвідомлення існування ознак об'єктів навколишнього середовища, пов'язаних з поняттям величини: довжина, маса, місткість (об'єм), час; порівняння предметів за розміром (більший за, менший, ніж, однакові за розміром; коротший від, довший за, однакові за довжиною; тонший за, товщий за, однакові за товщиною; вищий, нижчий, однакові за висотою; найменший (найбільший) серед тощо); впорядкування об'єктів довкілля у порядку збільшення або зменшення вияву певної ознаки; розуміння часових відношень (рано, пізно, раніше, пізніше, спочатку, потім, до, після); вікові порівняння (малий, молодий, молодший, дорослий, старший, старий); орієнтування у часі (пори року, місяці пір року, дні тижня, частини доби, сьогодні, завтра, вчора); відтворення порядку подій за сюжетними картинками.

          Змістова лінія “Лічба” передбачає такі теми для опрацювання з дітьми: лічба предметів, їхніх зображень, рухів, звуків та інших об'єктів; співвіднесення числа, цифри та кількості об'єктів; розуміння відмінності числа і цифри; позначення кількості об'єктів цифрою та навпаки; порівняння двох множин за кількістю об'єктів шляхом складання пар; перетворення нерівночисельних множин у рівночисельні й навпаки; усвідомлення правил лічби; здійснення кількісної та порядкової лічби; розуміння відмінності кількісної та порядкової лічби; називання та позначення чисел від 1 до 10; розуміння числа нуль і його позначення; називання назв числівників у прямому та зворотному порядку; розуміння понять “наступне”, “попереднє” число; утворення числа прилічуванням одиниці до попереднього числа і відлічуванням одиниці від наступного.

Дошкільна математична підготовка має відбуватися послідовно та системно. Ми пропонуємо такий порядок ознайомлення з матеріалом математичного змісту.

Орієнтовна послідовність опрацювання математичного матеріалу

1. Ознайомлення з формою предметів навколишнього середовища: розрізнення багатокутників та кругів; розрізнення плоских та об'ємних фігур; розрізнення об'ємних тіл (куба, кулі, циліндра); розрізнення багатокутників за кількістю кутів, сторін та вершин; робота з танграмом.

2. Виділення ознак предмета, в тому числі й найбільш суттєвих; визначення спільних та відмінних ознак двох або групи об'єктів (порівняння). Уточнення понять: один, усі, кожний, всі, крім.....хоч би один, деякі тощо; розуміння й використання логічних сполучників (і, або). Розвиток математичного мовлення через обгрунтування власних дій під час розпізнавання та виділення одного, кількох, усіх предметів за кольором, розміром, формою, розміщенням, призначенням.

3. Розуміння ознак об'єктів навколишнього середовища, пов'язаних з поняттям величини: довжина, маса, місткість(об'єм), час; порівняння предметів за розміром; впорядкування об'єктів довкілля у порядку збільшення або зменшення вияву певної ознаки; розуміння часових відношень; вікові порівняння; орієнтування у часі; відтворення порядку подій за сюжетними картинками.

4. Групування предметів за кольором, величиною, формою: об'єднання за спільною ознакою (узагальнення), виділення частини елементів, що мають спільну ознаку (класифікацію). Розуміння й використання логічних сполучників (і, або, якщо..., то); встановлення істинності або хибності умовисновків.

5. Визначення у довкілля множин: розбиття на підмножини за спільною ознакою (класифікація); визначення належності або неналежності елемента до певної множини; обгрунтування власних ідей (математичне мовлення).

6. Уточнення просторових уявлень: розміщення предметів на площині та у просторі; взаємне розміщення предметів (об'єктів); визначення напрямів руху. Слід навчити дітей розрізняти, наприклад, на сторінці книжки верхню та нижню картинки, верхню і нижню частини сторінки, ліву та праву частини сторінки, середину, центр сторінки; великий малюнок і маленький; розуміти поняття: вище, нижче, праворуч, ліворуч, справа наліво й вживати їх у своєму мовленні. Графічні вправи: продовження візерунків по клітинках, графічні диктанти.

7. Порівняння двох груп предметів за кількістю предметів утворенням пар предметів та за допомогою лічби.

8. Перетворення нерівночисельних множин на рівночисельні двома способами (прибиранням зайвих або доповненням).

9. Ознайомлення з цифрами, які позначають перші десять чисел натурального ряду; називання та розпізнавання цифр; розуміння відмінності числа і цифри; позначення кількості елементів множини цифрою або добирання до заданої цифри певної кількості предметів.

10. Ознайомлення з правилами лічби; лічба різноманітних об'єктів (предметів, звуків, рухів); називання та позначення чисел від 1 до 10; розуміння числа нуль і його позначення; співвіднесення числа з переліченими предметами (кількісна лічба); порядкова лічба; розуміння відмінності між кількісною та порядковою лічбою; засвоєння того, що відповідаючи на запитання “скільки?” (кількісна лічба), предмети можна лічити в будь-якому порядку, а не запитання “який за рахунком?” (порядкова лічба) — в певному, вказаному напрямку; називання числівників у прямому та зворотному порядку.

11. Розуміння виразів, що відображають порядкові відношення: прямувати за, стояти (йти) перед, перебувати між; розуміння понять: наступне, попереднє число; утворення числа прилічуванням одиниці до попереднього числа і відлічуванням одиниці від наступного.

12. Порівняння множин предметів за кількістю їх елементів способом складання пар.

13. Об'єднання множин, що не перетинаються й перелік чисельності елементів об'єднаної множини (підготовка до введення арифметичної дії додавання); вилучення частини множини та перелік решти (підготовча робота до введення арифметичної дії віднімання). Практична реалізація цього плану здійснюється під час вправ з роздатковим матеріалом з коментуванням дітьми власних дій, при виконанні який розвивається дрібна моторика, тактильне, зорове сприйняття, формується вміння слухати та дотримуватися інструкції дорослого.

 Зразки вправ до запропонованої роботи за темами змістових ліній.

Взаємне розташування предметів

1. Назвати кожну фігуру. Назвати всі фігури, крім кругів. Назвати одну з поданих фігур. Назвати хоча б одну фігуру, яка має синій колір.

2. Розглянути малюнки на картинках.

Показати картку з птахом і квіткою. Показати всі малюнок з птахом (або квіткою). Показати картки, на яких або птах, або квітка. Показати картку, на якій немає ні птаха, ні квітки.

3. Розглянути геометричні фігури. Які фігури ти бачиш? Як розташовані фігури?

4. Що розміщено зліва? Що справа? Що посередині?

Ознаки предметів. Узагальнення. Класифікація.

1. Уважно розглянути геометричні фігури. Чим вони схожі? Чим відрізняються? (Порівняння за формою, кольором, розміром).

2. Незнайко розклав фігури в дві коробочки і підписав. Перевір, чи він, бува, не помилився?

3. Який предмет у ряду відрізняється від інших? Який предмет зайвий?

Логічні міркування

1. У Марійки і Петрика — по яблуку. Одне яблуко зелене, інше — червоне. У Петрика — зелене яблуко. Яке яблуко у Марійки?

2. Сашко мешкає у багатоповерховому будинку вище, ніж Микола, а Микола живе у тому самому будинку вище, ніж Петрик. Хто з них мешкає найвище? Найнижче?

           Наведено лише приклади можливих завдань...Для успішної математичної підготовки має проводитися системна робота для опанування дітьми змісту кожного визначеного розділу.Таким чином, обгрунтовано напрями, запропоновано змістові лінії за якими може здійснюватися формування готовності п'ятирічних дітей до навчання математики в початковій школі.

         Можна розділити думку тих вчених, які вважають недоцільним вимагати від старших дошкільнят засвоєння навчального матеріалу з матеМ атики для 1-го класу, адже йдеться не про шкільне навчання, а лише про підготовку до нього.


Створення умов  в ДНЗ для проведення роботи з народознавства.

 

Батьківщина – що ліпше, як ота земля свята?

Павло Тичина

 

Проблема патріотичного виховання виникла давно. В основі її вирішення є відродження національної культури, фундаментом якої являються усталені народні традиції та звичаї, що вироблені народом впродовж усього історико-культурного розвитку.

          Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, традиції, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї народу – це ті прикмети, за якими народ розпізнається не тільки в сучасному, але й в його історичному минулому. Традиції – це неписані закони, якими керуються і в щоденних і у всенаціональних справах. Це ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю.

          Українці свою духовну культуру почали творити далеко до  християнського періоду на Україні. Про нас кажуть: „Що край – то звичай”. Зараз надворі третє тисячоліття, складний суперечливий час, коли у молодих батьків наших вихованців втрачається національна самосвідомість, інтерес та повага до національної культури, історії свого народу, мови.

На це орієнтують і сучасні програми дошкільного виховання. Державним стандартом дошкільної освіти є Базовий компонент дошкільної освіти. Його мета – забезпечення життєвої компетент­ності дитини , до змісту якої входить і поняття «бути громадянином своєї країни, патріотом свого народу».

Патріотизм як основа сучасного виховання дітей включає в себе формування національної свідомості та самосвідомості, тобто      виховання любові до рідної землі, до свого народу, освоєння національних цінностей (мови, території, культури), формування почуття гідності й гордості за свою Батьківщину. Саме плекання національної свідомості й самосвідомості, прищеплення моральних ідеалів та ціннісних орієнтирів починається з раннього дитинства, з перших років життя дитини.

Обов’язковою передумовою стала необхідність створення відповідної матеріальної та навчальної бази (добір та розробка ігор, конспектів занять, наочності, обладнання тощо). З цією метою для роботи з дітьми  створюють  відповідне розвивальне середовище групи (памятка «Національний куточок у молодшій , середній та старшій групах»).

Для повноцінного розвитку особистості дитини необхідні багато умов, і одне з них - справжній педагог.

Педагог повинен мати масу знань, умінь, навичок, але найголовніше - він повинен постійно бажати вдосконалюватися, не зупинятися на досягнутому і постійно вчитися самому, щоб добре навчати інших.

Вся робота  з патріотичного виховання планується в трьох напрямках:

v    робота вихователя;

v    робота з дітьми;

 

 

v    робота з сім’єю.

 

Система роботи в дошкільному навчальному закладі

з патріотичного виховання

 

РОБОТА ВИХОВАТЕЛЯ

ПАТРІОТИЧНЕ

 ВИХОВАННЯ

УДОСКОНАЛЕННЯ САМООСВІТИ

ВИГОТОВЛЕННЯ ДИДАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

ПІДГОТОВКА ДО ЗАНЯТЬ, СВЯТ, РОЗВАГ ТА ІН. НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ ЗАХОДІВ

УЧАСТЬ У СЕМІНАРАХ, ПЕДРАДАХ

РОЗВЯЗУВАННЯ СИТУАЦІЙ

РОЗРОБКА РЕКОМЕНДАЦІЙ, АНКЕТ

БЕСІДИ, РОЗПОВІДІ

РОБОТА З ДІТЬМИ

ПРОВЕДЕННЯ БЕСІД, КОНСУЛЬТАЦІЙ

ВИГОТОВЛЕННЯ ДИДАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

 

ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ

ПРАКТИЧНА РОБОТА З ДІТЬМИ

ТЕМАТИЧНІ ВЕЧОРИ, РОЗВАГИ, СВЯТА, ВИСТАВКИ

ПРАКТИЧНИЙ ПОКАЗ

СПІЛЬНО З СІМ`ЄЮ

КОНСУЛЬТАЦІЇ

БЕСІДИ

ЗАГАЛЬНІ БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ, КОНФЕРЕНЦІЇ

ПРАКТИЧНИЙ ПОКАЗ РОБОТИЗ ДІТЬМИ

АНКЕТУВАННЯ, ТЕСТУВАННЯ

ДНІ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ

СЕМІНАРИ

ДІЛОВІ ІГРИ

 

 

 






 

 

 

ЕКСКУРСІЇ ВУЛИЦЯМИ РІДНОГО МІСТА

ЧИТАННЯ ТА ІНСЦЕНУВАННЯ ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРІВ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


          Втілення в життя поставлених завдань починають з бажання повернути дітям те, чого не вистачало нам багато років: солов’їну, квітучу, багату, мелодійну, виразну українську мову. Рідна мова – найяскравіший вияв національного буття народу, його головна духовна скарбниця. Вона є могутнім    природним засобом об’єднання  людей. Через мову народ передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, традиції і культуру. Оволодіваючи рідною мовою, дитина пізнає свій народ, його характер, культуру, історію.

Розвивати інтерес у дітей до української мови і культури необхідно за допомогою усної народної творчості - невичерпного джерела виховання дитини. Скарбниця усної народної творчості надзвичайно багата. Є в ній і казка і легенда, загадка і лічилка, приказки й прислів'я, скоромовки, чистомовки, колисанки, забавлянки. Вона відображає життя народу його історію, мову, народну мудрість. Через народну творчість дошкільник дістає перші уявлення про культуру та побут свого народу.

     Прислів'я та приказки приваблюють дітей яскравою грою слів, барвистістю мови, ритмікою. Часто їх використовую у спілкуванні з дітьми: під час сніданку,обіду, коли дитина виконує трудові доручення неохоче або відмовляється від роботи. Також на прогулянці в різних ситуаціях поповнюють знання і словник дітей прислів'ями і приказками: під час спостережень в природі, праці на ділянці дошкільного закладу, на городі.

В  роботі часто використовують  загадки, які мають багато спільного з прислів'ями та приказками. Тематика загадок різноманітна: про рослинний, тваринний світ, пори року, працю, господарювання, побут і інше. Саме за допомогою загадок збагачується словник дітей. А успішному відгадуванню загадок в давні часі надавалося дуже велике значення: воно було мірилом мудрості і розуму.

Перлини народної творчості – скоромовки, чистомовки,  закличкивикористовують  під час усіх видів діяльності дітей дошкільного віку. Заучують  їх з дітьми колективно на заняттях з розвитку мовлення, індивідуально або невеликою групою дітей у повсякденному житті, в ранкові та вечірні години,з метою вправляння дітей у правильний вимові звуків.

На заняттях з народознавства широко використовують скарби усної народної творчості — казки, легенди та притчі, які містять в собі значний пізнавальний і виховний потенціал і доступні до сприймання дошкільниками. На їх основі знайомлять дітей з історією українського народу, його традиціями.

Оволодіти рідної мовою з її барвистими відтінками допомагають дітям і народні ігри («Довга лоза», «Коза-дереза», «День та ніч», «В хороводі були», «Редька» та інші). Їх проведення супроводжується вживанням різноманітної лексики, багатої на слова, які діти засвоюють у процесі ознайомлення з довкіллям. До того ж, гру для дітей  добирають відповідно до теми заняття. Наприклад, тему «Праця дорослих» доповнюють ігри - пісні «А ми просо сіяли», «Мак», «Редька», до теми «Народні обряди та традиції» - «Подоляночка», «Горобейко» і інші .

       

 

Суверенній Україні потрібні громадяни, які мають глибоко усвідомлену життєву позицію, налаштовані патріотично й водночас толерантно, з повагою

ставляться до інших людей, їхніх національних культур, держав.  Тому вважаю,

що перед сучасним вихователем, що виконує соціальне замовлення батьків, стоїть завдання активно впроваджувати в освітньо-виховну роботу з дітьми основи патріотичного виховання, яке базується на витоках українського народознавства.

        Неможливо говорити про виховання любові до Батьківщини без повідомлення дітям певних знань про неї. Важливим напрямом патріотичного виховання є вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв’язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, інтерес до родинних і народних традицій.

Усе розмаїття народної творчості поправу вважається високохудожнім скарбом культури і мистецтва нашого народу, чия невичерпна талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум продовжують примножувати і збагачувати духовну спадщину, що громадилася віками. До цієї спадщини відносяться й народні традиції і обряди, які обов'язково пов'язані з якимись народними святами, що проводяться і переходять з покоління в покоління протягом сторіч і цим викликають почуття гордості за наших предків, духовного єднання між поколіннями, що являється основою нашої цивілізації. Адже відомо, що той народ є цивілізований, який над усе поважає своїх предків і тісно пов'язаний з їх віковими традиціями, шанує їх.

Наша українська державна символіка має особливе значення для виховання патріотизму сучасної молоді. Тому на заняттях знайомлять дітей з державними символами (Гербом, прапором, Гімном). Паралельно з цим дають знання дітям про народні символи та національну символіку, що розвивалися й установлювалися упродовж століть (український віночок, рушник, вишиванка, верба, калина, барвінок та інше) .

Народні звичаї, традиції, обряд і пісня - потужна знаково-символічна система, яку, як код, передавали з покоління в покоління, знання про людину в ньому, про головні цінності і святині нації. Традиційними вже стали проведення обрядових свят. Обрядові свята відповідають кожній порі року. Спільна підготовка свята об’єднує, ріднить, звеселяє, поглиблює почуття любові до минулого та сучасного країни. Перед Великоднім святом знайомлять дітей з таким народним мистецтвом, як писанкарство: звідки воно походить, чому розписують саме яйця (символ зародження життя), що означають елементи візерунків на писанці та інше.

Як на заняттях, так і в повсякденному житті необхідно знайомити дітей з народним мистецтвом, з побутом нашого народу. Найбільш поширеним мистецтвом в Україні є вишиванка. Кожна жінка вкладає в неї частину своєї душі. Зараз не часто побачиш у оселі вишитий рушник чи сорочку, тому необхідно допомогти малятам побачити типовість мотиву і своєрідність орнаменту візерунку на рушнику, його зв`язок з природою, з побутом і життям українського народу .

 

Неоціненна роль в ознайомленні дітей з творами національно-прикладного мистецтва належить народній іграшці та національному посуду. На заняттях та поза ними використовують національну іграшку і як зацікавлюючий (сюрпризний) момент, і як основний об’єкт розгляду, що допомагає дітям

збагачувати словник новими назвами та розвиває їх активну мову. Різноманітність іграшок викликає почуття гордості за народних талановитих майстрів, які творять на Україні.

Під час ознайомлення дітей із зразками народної творчості звертають їхню увагу на розмаїття форм, композицій, на поєднання кольорів, найбільш характерних для українських розписів на кераміках, що не тільки сприяє прилученню дітей до народної національної спадщини, а й допомагає введенню в словник дитини нових слів (куманець, барило, глечик, макітра, таріль), які від діда-прадіда були в українській хаті.

Діти дізнаються чимало цікавого про рідний край, рідне селище, його історію, традиції. Із задоволенням слухають  легенди про історичне минуле нашого краю, самостійно складають свої розповіді. Поширилися знання дошкільників про пам’ятні місця, архітектурні споруди, вулиці та парки міста… Дошкільники отримають не тільки знання, але й емоційне задоволення від безпосередньої участі їх самих, а також членів їхніх родин у різних заходах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 














Сайт создан с Mozello - самым удобным онлайн конструктором сайтов.

do not click here [url=http://x-lines.ru/][img]http://x-lines.ru/glitter/g/019/016/40/0/4nx7be6owmejtwr54nspbeqoiuejiwra4nc1bwrw4nq7bfa.gif[/img][/url]