Формуємо мовні навички
Формуємо мовні навички:
Використовуйте кожну вільну хвилину для бесіди з дитиною.
Пам'ятайте, що основні співрозмовники для дитини в сім'ї - мама, тато, бабуся чи дідусь.
Доручайте старшим дітям якомога більше розмовляти з дитиною у вільний час.
Купуйте репродукції художніх картин, альбоми, картинки, розглядайте їх з дітьми.
Запропонуйте дитині змагання «Чия казка краще», «Чий розповідь цікавіше» за участю всіх членів сім'ї.
Записуйте в зошит або на магнітофон оповідання і казки вашого дитини.
Через 2-3-місяці прослухайте їх разом з дитиною, проаналізуйте, запишіть нові.
«Поведінка батьків в адаптаційний період»
«Поведінка батьків в адаптаційний період»
ЯК ТРЕБА ПОВОДИТИСЯ батькам з дитиною, коли вона уперше почала відвідувати дитячий садок.
1. Не залишати його в дошкільній установі на цілий день, якомога раніше забирати його додому.
2. Створити спокійний безконфліктний клімат для нього в родині.
3. Щадити його ослаблену нервову систему.
4. Не збільшувати, а зменшувати навантаження на нервову систему.
5. Якомога раніше повідомити медсестрі й вихователеві про особистісні особливості дитини.
6. Не кутати дитини, а одягати його так, як необхідно відповідно до температури.
7. Створювати у вихідні дні будинку для нього режим такої ж, як і в дитячому саду.
8. Не реагувати на витівки дитини й не карати його за капризи.
9. При виявленій зміні у звичайному поводженні дитини якомога раніше звернутися до лікаря.
10. При вираженні невротичної реакції залишити маля на кілька днів вдома й виконувати приписання лікаря.
ЯК НЕ ТРЕБА ПОВОДИТИСЯ батькам з дитиною, коли вона уперше почала відвідувати дитячий сад.
1. У присутності дитини погано говорити про дитячий садок.
2. "Карати" дитини садком і пізно забирати її додому.
3. Заважати її контактам з дітьми в групі.
4. Увесь час кутати дитини, одягати не по сезоні.
5. Конфліктувати із нею вдома.
6. Карати за капризи.
7. У вихідні дні різко міняти режим дня дитини.
8. Увесь час обговорювати в її присутності проблеми, пов'язані з дитячим садком.
9. Не звертати увагу на відхилення у звичайному поводженні дитини.
10. Не виконувати всі приписання лікаря.
Рекомендації батькам
Якомога частіше спостерігайте за поведінкою дитини під час спілкування з іншими дітьми, спільних ігор.
Розмовляйте з дитиною про її перебування в дитячому садку, на подвір'ї (із ким гралась? хто є твоїм другом? чому? про що розмовляє з іншими дітьми?). Будьте уважним співрозмовником, разом із дитиною з'ясуйте причини та правильність її поведінки щодо інших дітей.
Проводьте бесіди з дитиною про її однолітків із групи, сусідських дітей. Спонукайте, щоб дитина сказала щось позитивне про них, про риси характеру, таланти, вміння, а не про зовнішність.
Разом із дитиною намалюйте її друзів, виготовте подарунки для них до дня народження, інших свят.
Привчайте дитину бути відповідальною перед іншими, дотримуватись правил поведінки, завжди замислюватись над своїми вчинками та вчинками інших дітей, дорослих, знаходити правильне розв'язання складної ситуації.
Пограйтесь у гру «Добре — погано» (дорослий запитує — дитина відповідає, пояснює свою відповідь), у рольові ігри: «Сім'я», «Дитячий садок», доручайте дитині різні доручення, стимулюйте їх самостійність.
Підтримуйте та підбадьорюйте дитину, радійте за неї, хваліть за хорошу поведінку. Станьте прикладом для наслідування, демонструйте бажану поведінку, пояснюйте свої вчинки.
10 «золотих правил» виховання щасливих дітей
10 «золотих правил» виховання щасливих дітей
Правило1. Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше їх засвоїти набагато важче
Правило 2. Формуйте самоповагу. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.
Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків ( дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість ( одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування ( поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній ( як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.
Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала теле або комп’ютереманом. Бо ці види діяльності гальмують в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже з часом у дитини можуть виникнути проблеми у спілкуванні.
Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність. Не лише повсякчас пояснюйте «що таке добре, а що – погано», а й закріплюйте гарні навички, карайте за негідні вчинки. Прикладом повинні бути ви самі.
Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю . Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити, що йдучи на роботу чи повертаючись додому, тато – мама цілуються – це сімейний ритуал.
Правило 7. Живіть у хорошому оточенні. Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Якщо ви живете на соціально – психологічному смітнику, дітям важко бути вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянд.
Правило 8. Будьте вимогливими. Але не будьте тиранами. Розумними і слухняними діти стають не відразу, на це треба витратити роки.
Правили 9. Привчайте дитину до праці. Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя було заповнене цікавими і корисними справами.
Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай все перепробують, нехай навчаться на власних помилках.
Чому діти часто хворіють в дошкільному закладі?
Жодна дитина не виростає без хвороб. Це аксіома. Віддаючи малюка в дитячий садок, потрібно прийняти, що там його незріла імунна система познайомиться з різними вірусами і бактеріями, дитина почне хворіти і таким чином набувати імунітет. Дозрівання імунної системи відбувається, як правило, до 7-9 років, до цього віку дитина вже знайомиться з безліччю основних дитячих інфекцій, виробляє до них стійкість, і не витрачає шкільні роки на «постільний режим». Так має відбуватися в ідеалі.
Що ж ми маємо в реальному житті?
Безліч обставин роблять перші кілька років життя дитини у дитсадку суцільним подорожжю від однієї хвороби до іншої.
Перш за все, це виражається в тому, що сучасні працюючі батьки приводять у садок нездорових, дітей. Тим самим до останнього відтягуючи момент виходу на «лікарняний». Важко їх засуджувати, знаючи сучасне ставлення роботодавців до співробітниць, у яких часто хворіють діти. Медперсонал знаючи всі ці складності, проявляють лояльність і не відправляють хворих малюків додому. Мало того, що хворі діти ризикують отримати ускладнення самі, вони ще й поширюють інфекцію навколо себе, заражаючи інших.
Вкрай бідна матеріально-технічна база дитячих установ, їх входження в загальну систему житлово-комунального господарства посилюють проблему захворюваності. Ні для кого не секрет, що у вересні, коли дітвора збирається разом після літнього відпочинку, через відсутність центрального опалення в групах сиро і холодно. Діти мерзнуть і застуджуються. «Грамотні» батьки, як правило, прагнуть пропустити вересень і починають водити дитину в садок з жовтня, коли в приміщеннях стає тепло. Навіть занадто тепло. Через неможливість відрегулювати температуру в приміщеннях дітям восени дуже жарко, а в морози – холодно. При цьому рівень вологості складає в кращому випадку 20-25% проти необхідних 50%. Не дивно, що слизові малюків пересихають і перестають виконувати свою захисну функцію.
Харчування.
Загальновідомо, що їжа в садках оптимально збалансована за якістю та кількістю. Смакові якості сніданків і обідів в розрахунок не приймаються. А що робити, якщо дитина їсть тільки «мамину» їжу? Чи будуть у нього сили на заняття, ігри та прогулянку? Чи зможе він не замерзнути на вулиці, якщо в животі пусто? Недоїдання веде до фізичного і розумового виснаження, зниження опірності організму несприятливим умовам.
4. Якісний і кількісний педагогічний склад ДНЗ.
Невисока заробітна плата при високих вимогах до кваліфікації та рівнем освіти призводить до браку педагогічних і обслуговуючих кадрів у дитячих садках. Низький уклін старої педагогічної гвардії, що продовжує любити, розуміти і опікати наших малюків, незважаючи на жебрацьку оплату настільки нервової і відповідальної праці. Однак, поряд з ними, скільки з’явилося у садочках «випадкових» людей!
Наповнюваність груп.
У той час як рівень підготовки і кількість вихователів у ДНЗ падає рік від року, наповнюваність груп невпинно зростає. Чи може один вихователь і «нянечка» впоратися з такою кількістю малюків? Їх треба організувати на сніданок, обід і полуденок; простежити, як вони сходили в туалет, помили руки; не упустити їх з виду на прогулянці; вкласти спати після обіду. Весь цей час діти бавляться, б’ються, не слухають і не слухаються, слабо зав’язують шапки і нерівно застібають гудзики, що не заправляють штани в чоботи і іншими способами перешкоджають процесу «виховання і розвитку особистості». А яка-небудь мама потім скаржиться, що її хлопчикові погано шарфик зав’язали, і у нього потім горло заболіло. Або який-небудь дівчинці кофточку під куртку не одягли (носочки в чобітки тощо), вона переохолодилася …. Кому не відомі такі конфлікти, які неможливо ні дозволити, ні уникнути?
Психологічні чинники.
Існує і ще одна причина, по якій дитина може часто хворіти. Це небажання ходити в дитячий сад. Якщо йому там не подобається, якщо зв’язок з мамою ще занадто міцний, якщо вдома з бабусею йому краще …… організм буде всіляко чинити опір походу в дошкільний заклад аж до хвороб. У таких випадках говорять, що дитина психологічно не дозріла до дитячого саду і рекомендують повторити спробу в наступному році.
Але дещо батькам таки зробити під силу. Кожна мама, особливо не працююча, повинна сказати сама собі, що з завтрашнього дня вона не водити сопливого і кашляючих сина чи доньку в дитячий сад, тому що вона не хоче заражати інших і побоюється ускладнень для свого малюка. І тоді незабаром рівень захворюваності у садочках впаде в рази. Адже давно відома приказка: хочеш змінити світ – почни з себе!
ПРИВЧАЄМО ДО ПОРЯДКУ
ПРИВЧАЄМО ДО ПОРЯДКУ
Усі діти прагнуть бути самостійними, але вони не завжди погоджуються виконувати доручення батьків.
Якщо діти з раннього віку починають допомагати батькам по господарству, то вони будь-яке нове заняття сприйматимуть не як повинність, а як можливість навчитися чогось нового. Але, на жаль, мами і тата часто скаржаться на те, що їхня дитина виконує усі доручення «з-під палки». Як же виховати у малюка відповідальність і свідоме ставлення до дорученої справи?
Насамперед, мами і тата повинні подбати про те, щоб у малюка були свої обов'язки, які окрім нього ніхто не виконуватиме. Наприклад, дошкільник має після прогулянки почистити черевики і повісити на місце свою курточку, скласти перед сном іграшки і прибрати зі столу після обіду... Коло обов'язків може бути різноманітним, головне - не доручати робити те, з чим йому буде важко впоратися.
Спочатку ненав'язливо керуйте процесом. Хочете, щоб малюк витер пил на меблях? Покажіть, як це потрібно зробити. І нічого, якщо перший досвід виявиться невдалим, не потрібно вказувати малюкові на помилки - і з часом він всього навчиться. Краще похваліть його. Можна навіть сказати: «Ти дуже добре впорався з цим завданням, тому тепер я довіряю тобі таку відповідальну справу, як миття за собою посуду». І ось вже звичайна робота у домі із категорії «примусової» переходить у спосіб заохочення, і малюк буде із захопленням виконувати будь-яке ваше доручення. У дошкільному віці, коли малюка ще тільки починають залучати до праці, дуже корисно заохочувати й нагороджувати його за кожну виконану роботу (хоча б наклейкою або зірочкою), це стане для нього гарною мотивацією.
І ще один важливий момент: намагайтеся все робити разом із малюком. По-перше, це найкращий приклад і стимул для нього.По-друге, ніщо так не об'єднує, як спільна праця.
Батькам варто замислитися і про те, як поводитися, якщо малюк не виконав доручену справу. Він має розуміти: до вимог дорослих варто ставитися із повагою, а байдужість та небажання не залишатимуться безкарними. Тому потрібно із самого початку обговорити це з малюком. Йдеться не про тілесне покарання або щось подібне, що принижує гідність маленької людини, а про те, щоб навчити малюка дотримуватися слова. Пропонуючи малюкові щодня прибирати свої іграшки, домовтеся з ним: «Ти маєш починати класти на місце іграшки одразу, як тільки я тобі нагадаю про це, і зробити це потрібно до початку вечірнього мультфільму. Якщо за цей час ти не прибереш іграшки на місце, їх приберемо ми. І два дні ти не будеш ними гратися».
Головне в такій домовленості - бути послідовним і не змінювати рішення. Якщо це вийде - малюк навчиться вчасно виконувати обіцянку. В іншому випадку - він думатиме, що завжди знайдеться спосіб «ухилитися» від обов'язків.
СІМ ПОМИЛОК БАТЬКІВ
СІМ ПОМИЛОК БАТЬКІВ
Побутові погрози
"Якщо не прибереш в кімнаті, залишишся без ласощів", "Роби так, як я сказав. Не став зайвих запитань, бо не пущу на вулицю". Цим висловам, які злітають з вуст батьків повсякчас, часто не надається ніякого значення, але ж дитина сприймає все набагато складніше.Такі погрози викликають в неї не лише страх, а й почуття ворожості, прихований негативізм щодо батьків.
Авторитарні накази
"Якщо тобі це говорить батько, ти маєш слухатися", "Я тобі забороняю товаришувати з ...", " Я - мати, тож краще знаю, що для тебе добре, а що - ні". Такі репліки є виявленням прагнення підкорити собі іншу людину. Це призводить до порушення в родині атмосфери рівноправності. Дитина затамовує образу: "Ось виросту, побачимо, хто сильніший" - думає вона.
Критика глухого кута
"Ти абсолютно не привчений працювати", "Ти такий лінивий, як і твій батько", "Учу тебе вчу, а все марно". Такі зауваження заганяють дитину у глухий кут, не залишаючи їй жодної надії на виправлення, тим більше, коли її обвинувачують у тому, що не залежить від неї. Результат? Дитина, почуваючись позбавленою батьківської любові та підтримки, відчужується, стає замкненою, неговіркою.
Образливі прізвиська
"Ти поводишся, як упертий віслюк", "Таке може сказати лише повний дурень", "І в кого ти такий йолоп уродився?". Образливі прізвиська знижують самооцінку дитини, а до того ж закріплюють у її свідомості модель спілкування з іншими людьми у формі приниження.
Невмотивований допит
"Ну то скільки часу у тебе на це пішло?", "І чого це ти так запізнився?", "І чим ти тут так довго займаєшся?". Іноді батьки приділяють надто багато уваги з'ясуванню неістотних деталей у поведінці дитини. Малюк розцінює це, як прояв недовіри до себе. В результаті може зявитись стійкий страх перед дорослими, що змусить дитину в майбутньому приховувати від батьків своє особисте життя.
Безапеляційні твердження
"Ти так робиш мені на зло, я знаю", "Ти просто жадібний, я вже зрозуміла", "Можеш не виправдовуватись, я знаю наперед, що ти скажеш". Такі твердження надзвичайно болючі для дитини і руйнівні для її психічного здоров'я. Небажання дорослого розібратися в діях дитини зводить між ними стіну, яка згодом ставатиме дедалі вищою.
Несвоєчасні поради
"Якби ти тоді зробила, як я тобі радила, нічого не трапилося, а тепер маєш собі проблему", "Якби в тебе на столі був лад, ти б зараз не переживав, що загубився твій малюнок", "Навіщо ти так переймаєшся? То все дурниці. Ось коли виростеш, зрозумієш: не варто через це плакати". Такі поради абсолютно недоречні тоді, коли дитині потрібно, щоб її просто вислухали, поспівчували, допомогли. Іншого разу вона не захоче з вами ділитися нічим - ні горем, ні радістю.
У психології існує думка, що коли в сім»ї між старшою і новонародженою дитиною різниця у віці до трьох років, то старша дитина отримує відчутний стрес. Адже батьківська увага, що досі була спрямована лише на неї, тепер концентрується на малому вередливому створінні, яке раптом з»явилося і їхній сім»ї. Природно, що старшій дитині з цим важко змиритися і вона починає протестувати.
Навіть у дітей дошкільного віку після народження молодших братика чи сестрички з»являється агресивність, заздрісність чи підвищена тривожність. Дитина часто поводиться, наче маля, підсвідомо намагаючись привернути до себе увагу – ту, яку йому дарували в малечому віці.
Не переймайтеся цим – дайте дитині можливість знову побути малюком, поставтеся до ситуації з розумінням і увагою.
За подібних обставин допоможе ігрова ситуація: деякий час мама поводиться зі старшою дитиною так, ніби вона знову стала маленькою (дає пустушку чи годує з ложечки, заколисує, показує знайомі з дитинства малюнки). Також можете запропонувати дитині ігри, знайомі з найменшого віку.
Важливо, щоб подібні гри залучалися і інші члени сім»ї. Слідкуйте, аби в цей час вас не відволікали телефонні дзвінки чи раптові гості – інакше порушиться ігрова ситуація.
Гру час від часу повторюйте. Робіть це доти, доки дитина сама не втратить до неї інтерес. Невдовзі переконаєтеся, що ваша дитина сама заскучає за іграми, що відповідають її справжньому вікові,й повернеться до них.
Пам’ятка «Караючи, подумай: «А для чого?»
Пам’ятка «Караючи, подумай: «А для чого?»
(Володимир Леві. Сім правил для всіх).
1. Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ані фізичному, ані психічному. Більше того, за своєю сутністю покарання мусить бути корисним, чи не так? Ніхто не суперечить. Але караючий забуває подумати…
2. Якщо у вас є сумніви: карати або не карати, не карайте! Навіть якщо вже зрозуміли, що ви занадто довірливі і не рішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань про всяк випадок!
3. За один раз – одне. Навіть якщо вчинків здійснено відразу кілька, покарання може бути суворим, але тільки одне, за все відразу, а не по одному – за кожний переступ. Салат із покарань – страва не для дитячої душі.
4. Термін давності. Краще не карати, чим карати із запізненням. Деякі, занадто послідовні вихователі лають і карають дітей за провину, яка викрилась через місяць, а то й рік (щось украв, зіпсував, накапостив…) забуваючи, що навіть у суворих дорослих законах береться до уваги термін давності правопорушень. Ризик вселити думку про можливу безкарність не такий страшний, як ризик затримки душевного розвитку.
5. Покараний – пробачений. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто, ніби нічого і не було. Про старі гріхи жодного слова. Не заважайте починати життя спочатку.
6. Без приниження. Хоч би що, яка б не сталася провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як торжество вашої сили над дитячою слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання подіє лише в зворотному напрямі.
7. Дитина не повинна боятися покарання. Не покарання має боятися, не вашого гніву, а вашого засмучення…
За дефіциту любові покаранням стає саме життя, і тоді покарання прагнуть як останнього шансу на любов.
ЗАПОВІДІ БАТЬКІВСТВА
Одвічне питання турбує не одне покоління батьків: як виховувати дитину? Що робити, аби вона виросла доброю людиною, розкрившись усіма своїми здібностями, аби змогла віддати людям те, з чим прийшла у світ?
Чимало вчених у різний час обґрунтовували своє бачення батьківської педагогіки. Світова психолого-педагогічна думка виробила ряд цінних настанов, які з урахуванням сучасного практичного досвіду лягли в основу прийнятих у Міжнароднийрік дитини десяти правил поведінки батьків, своєрідного кодексу любові, що його мають дотримуватися ті, кому Богом призначено плекати найдорожчий скарб - їхніх дітей.
Радій її присутністюбіля тебе, приймай ії такою, яка вона є бо то твій паросток, твоє творіння. Не ображай і не принижуй її, не розхитуй її віри у себе, не завдавай болю несправедливою покарою, не відмовляй у твоїйдовірі, дай їй привідлюбити тебе.
2.Оберігай своє дитя!
Захищай дитину від фізичних та душевнихнебезпек, навіть якщодоведетьсяжертвувативласнимиінтересами й ризикуватисвоїмжиттям. Не зважайні на що, коли йдеться про твоє дитя, про твоюдивнуквітку, яку можуть знівечити.
3. Будь добрим прикладом для своєї дитини!
Прищеплюй до духовних вартостей свого народу і сам живи, дотримуючись його традицій. Стався до дитини з великою відповідальністю, їй потрібне таке домашнє вогнище, де сім’я дружна, де шанують і люблять людей похилого віку, де підтримують тісні та щирі зв’язки з усім родом і друзями. Вона має жити у такій родині, де панують чесність, справедливість, скромність, гармонія у всьому. Подружня зрада, заздрість, матеріальне збагачення у нечесний спосіб, досягнення тієї чи іншої вигоди, хай навіть і для дитини, за допомогою безпринципних зв’язків і вчинків украй негативно позначається на моральному становленні особистості людини, яка діятиме завтра за зразком твоєї поведінки.
4.Грай зі своєю дитиною!
Віддавай дитині стільки часу, скількинеобхідно для її розвитку, меншезважай на свої власніінтереси, боінтереси дитини водночас і твої. Багато розмовляй з нею, не відвертайся, коли вона щось говорить: може, саме в ту мить дитина звіряєтьсятобінайбільшимитаємницямисвого життя. Грай з нею так, як їй подобається, приймайсерйозно її гру, світ її уяви.
5.Працюй зі своєю дитиною!
Допомагай дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі (у квартирі, на садибі, городі). Коли підросте, потроху залучай до праці з людьми і для людей. На дозвілліпід час канікул не бідкайся, що вона втомиться від робота, бо для неїпраця з дорослими — то погляд у майбутнє.
6.Дозволь дитині набуватижиттєвогодосвіду, нехай навіть не безболісного, але самостійного!
Дитина визнає лише такі враження, які пережила самостійно, а твійвласнийжиттєвийдосвід (хоч як тобіприкро) часто-густо не важитьдлянеїнічого. Тож дай їй змогусамій «збиратисвоюскриню», навіть якщо тут існує певнийризик. Надмірнаопіка й тепличніумови життя можуть виплекатисоціальногоінваліда.
7.Покажи дитині можливості й межілюдськоїволі!
Розкривай перед дитиною чудовіможливості розвитку й самоутвердженнялюдської особистості відповідно до її особливостей та обдарованості. Водночас показуй на прикладах, що кожен має визнаватинормиспівжиття і дотримуватися їх у родині, в колективі, у суспільстві.
8.Привчай дитину бути слухняною.
Стеж за поведінкою дитини й спрямовуй її так, щобучинене нею не завдавалошкодиані їй самій, анібудь-кому. Не обминай моментів, коли вона негарно поводиться у твоїйприсутності, зауваж і поясни, чому треба чинити саме так, а не інакше. — для неї це буде наукою. Винагороджуй за додержанняуставлених правил, однаку разі нагальної потреби наполягай на шануванні їх за допомогою розумногопокарання.
9.Чекай від дитини лише таких думок та оцінок, на які вона здатна на даному етапі свого розвитку і які може підказати її власнийдосвід!
Мине багато часу, доки дитина навчитьсяорієнтуватись у складному світі, що оточує її. Допомагай їй, скількизможешь, і вимагай від неївласної думки чи самостійноговисновку тільки з урахуваннямреалій її вікового розвитку і вженабутогодосвіду.
10. Давай дитині змогунабуватитакі враження, які полишатимутьвартісні спогади!
Дитина, як і дорослий, «живиться» різнимивраженнями, які знайомлять її з довкіллям і життям інших людей. Дбай про те, щоб вона бачила, чула й відчувалаякомогабільшецікавогодія себе, щобзбагачуваласякориснимизнаннями і добримипочуттями.
«Відвідування дитиною дошкільного закладу не звільняє сім’ю від обов’язку виховувати і розвивати її в родинному колі»
(стаття 7, пункт 3 «Закону про дошкільну освіту та виховання»)
Ми разом з Вами зацікавлені в тому, щоб відвідування дитиною дитячого садка було комфортним і корисним.
Тому просимо Вас дотримуватися наступних правил:
Запізнення — завжди стрес для дорослих і дітей. Будь ласка, приходьте вчасно! Проводжайте дитину до групи та передавайте особисто в руки педагогам.
Ідучи додому з дитячого садка, обов’язково повідомте про це вихователя.
Якщо у вашої дитини поганий настрій, обговоріть її стан з педагогом.
При вході, будь ласка, чистіть взуття та зачиняйте за собою вхідні двері.
Ми просимо Вас: допоможіть своїй дитині вранці роздягнутися, акуратно скласти речі в шафу.
Прослідкуйте, щоб дитина завжди була чистою, охайною, акуратно та по сезону одягненою. Одяг повинен бути зручним, відповідати погодним та сезонним вимогам
Прослідкуйте, щоб у дитини були чисті та коротко підстрижені нігті.
Дайте дитині з собою носовичок.
У шафі дитини повинний бути завжди запасний одяг для групи. Восени та навесні просимо приносити запасний верхній одяг і взуття для прогулянок.
Щоб запобігти втраті або обміну речей, позначте білизну, одяг і взуття ваших дітей.
Прослідкуйте, щоб в кишенях дитини не було гострих, ріжучих предметів, предметів, які можуть зашкодити життю і здоров’ю дитини. Не давайте дитині з собою жувальну гумку, солодощів тощо.
О 9.05 починаються заняття. Тому переконливо просимо Вас: якщо Ви прийшли, коли заняття розпочалося, допоможіть дитині роздягтися і тихо приєднатися до дітей.
Не відволікайте педагога під час занять, всі проблеми Ви зможете обговорити у зручний час — вранці до 8.30, в другій половині дня після 16.30.
Для музичних занять дитині знадобляться чешки в окремому мішечку, для фізкультурних – чешки, футболка, шортики, носочки.
Пам’ятайте: іграшка дитини — іграшка для всіх! Вона може зламатися, загубитися. Вихователі за іграшки не відповідають.
У нашому дитячому садку обов’язковими є всі батьківські збори (2 рази на рік). Якщо з об’єктивних причин ви не зможете прийти, попередьте педагогів заздалегідь.
За харчування дітей батьки сплачують квітанцію у триденний строк з дня її отримання (не пізніше 20 числа поточного місяця на місяць вперед).
При виникненні у дитини симптомів отруєння (блювота, пронос) або симптомів ГРВІ (кашель, температура, нежить) звертайтеся на прийом до дільничного педіатра, в дитячий сад дитина з такими симптомами не приймається. Якщо ваша дитина занедужала, просимо до 9.00 повідомити старшу медсестру по телефону.
Після хвороби дитина приймається в дошкільний заклад при наявності медичної довідки.
Якщо дитина не відвідувала заклад більше двох тижнів необхідно додати соскоб на ентеробіоз.
Якщо Ви не змогли вирішити будь-яке питання з педагогами, Ви можете звернутися до вихователя-методиста, завідувача, старшої медсестри.
Конфліктні та спірні ситуації у нас прийнято вирішувати за відсутності дітей.
Протягом року буде багато свят, розваг, виставок, які стануть незабутніми подіями в житті вашої дитини, запрошуємо Вас брати в них активну участь.
Пам’ятайте: батьки несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, за збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.
Просимо Вас дотримуватись встановленого режиму дня дошкільного закладу.
Забороняється перебування на території дошкільного закладу сторонніх осіб.
У нас в садочку забороняється будь-кому в нетверезому стані забирати дітей.
Будьте взаємовічливими, дотримуйтесь морально-етичних норм у спілкуванні!
Приходьте за дитиною у чітко визначений час. Мала дитина дуже переживає, якщо батьки затримуються.
Кажіть дітям: «Я тебе люблю».
Батькам про адаптацію дитини до дитячого садочка
Для того, щоб період адаптації дитини пройшов безболісно рекомендується:
Спочатку пояснити малюкові, що таке дитячий садок і навіщо туди ходять діти. Простими словами створіть позитивний образ садка (наприклад, в дитячий садок приходять такі ж, як і ти, дітки, вони там разом вчаться, грають, їдять, в дитсадку багато різних іграшок і добрі вихователі). Скажіть малюкові, що ви гордитеся ним – адже він вже дорослий, що може сам ходити в садок. Але і не роздувайте з цієї події проблему, не говоріть про майбутню зміну в його житті щодня.
Заочно познайомте дитину з дитячим садочком під час однієї з прогулянок. Заздалегідь познайомте малюка з майбутніми вихователями групи.
Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми і дорослими, відвідуючи з нею дитячі майданчики і парки. Не пропускайте дитячих свят, днів народжень друзів. Спостерігайте за поведінкою дитини: соромиться, конфліктує, б’ється, усамітнюється або ж легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, розкутий.
Необхідно привчити малюка до певного режиму дня, в якому буде місце різним видам діяльності (гігієнічні процедури, їжа, прогулянка, заняття та ігри, елементарна праця іт.д.).
Поясніть дитині, до кого він може завжди звернутися за допомогою, якщо їй буде потрібно.
Легко адаптуватися до дитячого садка фізично здоровим дітям. Тому до того, як відвести дитину в дитячий садок, пройдіть медичний огляд, щоб переконатися, що дитина здорова, а також проведіть комплекс заходів щодо загартування і оздоровлення дитини.
У перші два-три тижні бажано залишати дитину лише на декілька годин в дитячому садочку, збільшуючи поступово цей час до необхідної норми. А, розлучаючись, не забудьте сказати малюку, що неодмінно повернетеся за ним. Коли ви вирушаєте – розлучайтеся з дитиною легко і швидко. Довгі прощання із стурбованим виразом обличчя, у малюка викличуть тривогу. Якщо малюк важко розлучається з матір’ю, тоді нехай перші декілька тижнів відводить в дитячий садок дитину тато (бабуся, дідусь).
У присутності малюка не показуйте, що ви переживаєте або нервуєте з приводу того, що він йде в дитячий садок. Не відгукуйтеся негативно і не критикуйте дитячу установу у присутності малюка, оскільки все це може викликати у нього невпевненість, страх і небажання йти в це місце.
Нехай дитина вибере іграшку, яка ходитиме разом з ним в дитсадок певний час. Так у вас з’явиться прекрасна можливість, розпитати малюка, що з іграшкою відбувалося в дитячому садочку, весело їй було чи сумно, хто з нею дружив. Таким чином, ви дізнаєтеся багато що про те, як вашій дитині вдається звикнути до нової обстановки і колективу.
Період адаптації в середньому займає півроку, саме тому батькам слід запастися терпінням і з розумінням ставитися до примх дитини в перші місяці відвідування дитячого садочку.
Ніколи не обговорюйте у присутності дитини вихователів, що може призвести до втрати авторитету педагога в очах дитини. Майте на увазі: все, що Ви говорите або робите вдома при дитині, стає надбанням громадськості. Адже діти люблять ділитися з вихователем і одногрупниками всім, що дізналися і побачили нового. Нерідко вихователь розповідає, як діти повідомляють їй про те, що не будуть її слухати, тому що мама казала, що вихователь щось неправильно зробила або сказала.
Не лякайтеся, якщо на другий день (саме на другий, третій ….а не на перший) малюк буде сильно плакати. Він уже зрозумів, що його мама (тато, бабуся, дідусь …) збираються залишити його тут на довгих кілька годин.
У перший день для нього все нове: багато іграшок, багато таких же діток, як і він, вихователь, помічник вихователя. І дитина не відразу помічає, що вона залишилася без батьків. Ваше завдання в перший день полягає в тому, щоб Ви забрали дитину до того, як вона це зрозуміє. Тому краще бути десь по близькості. І за першим покликом вихователів забрати дитину додому.
На другий день малюк вже розуміє, що його мама піде, і він залишиться зовсім сам. Але повірте, дуже мало дітей протягом усього дня плачуть так само, як у перші хвилини. Всім відомо, що наші діти — це маленькі маніпулятори. До тих пір, поки мама не пішла, дитина вірить, що якщо голосно плакати, то мама зглянеться і забере її звідси. Як правило, як тільки мама залишає дитину в групі, увага малюка швидко переключається на щось цікаве і захоплююче, наприклад, на нову гру, або яскраву іграшку.
Довіртеся вихователям, покладіться на їхній досвід, адже багато маленьких діточок приходили до них у групу вперше й вони знайдуть підхід і до вашого малюка.
Якщо ж ваше дитя погано адаптується до обстановки дитсадка, погано спить, їсть, стає агресивним, його поведінка міняється від бурхливих істерик до повної апатії, з’являються страхи – знайдіть можливість проконсультуватися з психологом.
ШАНОВНІ БАТЬКИ !
Дошкільний вік ваших дітей – це важливий період для виховання й розвитку тих умінь і навичок, які слугуватимуть їх здоров΄ю все життяІ не менш важливий період для закладання підвалин міцного здоров΄я, здорової психіки, моральної стійкості, гармонійного розвитку, уміння і потреби саморозвитку. Дитині необхідні розумні правила і обмеження, які поступово з΄являються в їхньому житті.
Соціальне спілкування, їх розвиток неможливі без передачі їм батьківських знань. Саме батьки закладають основи життєвої компетентності своєї дитини, допомагають своїм чадам опановувати складну науку життя.
Здоровий спосіб життя для дітей дошкільного віку визначається такими параметрами:
- дотримання режиму дня;
- належне оволодіння культурно-гігієнічними навичками;
- раціональне харчування та культура споживання їжі;
- дотримання рухового і повітряного режимів;
- режим активної діяльності та відпочинку;
- профілактичні заходи для збереження здоров΄я;
- духовний розвиток і гармонійні стосунки з довкіллям та із самим собою;
- душевний комфорт і психологічна рівновага.
Здоровий спосіб життя – це сформованість психологічної установки на збереження, зміцнення та примноження власного здоров΄я та здоров΄я оточуючих, активна діяльність індивіда в цьому напрямку.
Здоровий спосіб життя – не просто сума засвоєних знань, а стиль життя, адекватна поведінка у різноманітних ситуація.
Навчити дитину змалечку берегти своє здоров΄я — завдання батьків. Наш валеологічний порадник допоможе Вам виховати у дитини прагнення бути здоровим, дорожити здоров΄ям та цінувати його.
БАТЬКИ — ПРИКЛАД ДЛЯ ДІТЕЙ.
1. Будьте гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до власного здоров΄я.
2. Ведіть здоровий спосіб життя.
3. Займайтесь фізичною культурою, виконуйте вранці вправи ранкової гімнастики. Виробляйте сталу звичку та потребу в цьому.
4. Практикуйте вдома певну систему оздоровлення всіх членів родини, в тому числі й дитини.
5. Налагодіть у сім΄ї активно-динамічний відпочинок.
6. Організовуйте сімейні прогулянки на природу, щоб змалечку привити дітям бережливе ставлення до навколишнього середовища.
7. Пам΄ятайте, що здоровий спосіб життя – це правильно організована діяльність, сприятливі умови побуту, активний відпочинок і здоровий мікроклімат у родині.
8. Не паліть і не пийте спиртних напоїв у присутності дітей. Пам’ятайте! Діти схильні імітувати ваші дії в дитячому садку.
9. Формуйте у дітей світоглядно-оздоровчу поведінку на основі реалізації принципів: пізнай себе, створи себе і допоможи собі сам.
10.Впроваджуйте різноманітні форми роботи з валеологічного виховання, спрямовані на формування в дітей уявлень про правила безпечної поведінки під час ігор, про можливості людського організму, про користь рухової активності, здоровий спосіб життя.
11.Застосовуйте вдома різні профілактично — корекційні вправи з олівцями, скакалками та іншими підручними предметами.
12.Привчайте дітей щоденно піклуватися про своє здоров΄я:
- виконувати різні фізичні вправи;
- правильно харчуватись;
- загартовуватись;
- спілкуватися з друзями;
- дотримуватися особистої гігієни;
- дотримуватися режиму дня;
- знаходити час для розваг на свіжому повітрі, дивитися цікаві телепередачі, користуватися бібліотекою і т. д.
ГІГІЄНА
1. Дотримуйтесь завжди правил гігієни та привчайте до цього дитину.
2. Не забувайте, що правила особистої гігієни пов΄язані з усіма видами діяльності і відпочинку дітей. Особиста гігієна – це піклування про чистоту тіла, одягу, взуття.
3. Систематично контролюйте якість виконання культурно-гігієнічних завдань.
4. Виконання дітьми культурно-гігієнічних навичок супроводжуйте відповідною мотивацією.
5. Розвивайте у дітей вміння та навички догляду за тілом.
6. Привчайте дитину правильно чистити зуби.
7. Слідкуйте, щоб дитина мила руки перед прийманням їжі, після туалету, повернення з прогулянки, ігор із тваринами та завжди, коли руки брудні.
8. Привчайте дітей мити ноги не тільки перед нічним сном, але й перед денним, особливо влітку.
9. Регулярно зрізайте нігті на руках і ногах, тримайте їх у чистоті.
10. Зачісуйте волосся дитині її власним гребінцем. Мийте волосся не рідше ніж раз на тиждень.
11. Одягайте дитину в одяг, який пропускає повітря і вологу.
12. Косметичні засоби, які ви використовуєте з гігієнічною або лікувальною метою, повинні відповідати віку дитини.
ХАРЧУВАННЯ
1. Пам΄ятайте, що раціональне харчування – одна з основних умов здоров΄я людини, її довголіття, плідної праці.
2. Поєднуйте у їжі, в правильному співвідношенні речовини, які входять до складу тканин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, воду.
3. Дотримуйтесь режиму харчування. Зумійте переконати свою дитину споживати всі пропоновані їй страви, навіть ті, які вона не любить, але які для неї необхідні й корисні.
4. Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, коли вона попросить їсти. Ласкаво поясніть, що їсти треба у відведений для цього час.
5. Давайте тільки ту кількість їжі, яку дитина з΄їдає із задоволенням.
6. Утримуйтесь від розмов про те, що дитина мало або майже нічого не їсть, бо вони шкідливі.
7. Дотримуйтесь навичок гігієни харчування і виробляйте їх у дітей.
8. Пам΄ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися виделкою, ложкою, володіння елементарними навичками культури споживання їжі.
9. Підкреслюйте необхідність добре пережовувати їжу, не вживати надто гарячої чи холодної страви, не відкушувати великих шматочків, жувати із закритим ротом.
10.Не забувайте, що найкориснішими є ті овочі і фрукти, які властиві нашому регіону, ростуть у наших садах.
11.Серйозним недоліком харчування є „прихований голод” – дефіцит йоду, який може привести до незворотніх процесів в організмі дитини. Вживання в їжу йодованої солі – вихід з даної ситуації.
12.Їжу завжди тримайте закритою, особливо в літній період.
13.Не слід вживати в їжу продуктів глибокого замороження, незнайомих грибів, продуктів з великим вмістом солі, недостатньо прожарені або проварені м΄ясо, рибу, сиру воду.
ЕМОЦІЙНИЙ КОМФОРТ
1. Створюйте в сім΄ї комфортне середовище для дитини. Любіть її. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з нею.
2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.
3. Адекватно реагуйте на негативні емоційні вияви дитини.
4. Задовольняйте природну потребу дитини в емоційній безпеці.
5. Вчіть дитину дотримуватись порядку, пояснюючи його важливість для збереження позитивних емоцій.
6. Запобігайте виникненню депресивних станів.
7. Формуйте в дітей відчуття власної досконалості (усвідомлення образу „я”, самооцінка, рівень домагань, особистісні очікування), потребу в постійному самовдосконаленні.
8. Наповніть свою душу й серце любов΄ю до всіх і до всього. Передавайте це дітям. Більше всміхайтеся. Це запорука здорової сім΄ї, особистого здоров΄я – вашого й ваших дітей.
9. Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі використовувати вас як прислугу.
10.Не читайте дитині нотацій і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою.
11. Змиріться з тим, що дитина любить експериментувати. Так вона пізнає світ.
12. Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок.
13. Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні.
14. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, що вона говорить.
15. Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на вас уваги.
16. Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява – дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його!
17. Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої дитини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її ні трохи не менше, ніж інших дітей.
18. Гарний спосіб припинити сварку між дітьми – перемінити обстановку, відволікти їх.
19. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитини певні якості, ставтеся до неї так, ніби вони вже є.
20. Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення.
21. Не поправляйте дитину в присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження.
22. У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважати слід лише на силу.
23. Знайдіть будь-яку галузь реальних успіхів, підкреслено виділяйте таку діяльність, у якій дитина успішна, може самореалізуватися, самостверджуватися, переживати успіх і пов΄язані з ним позитивні емоції, знайти втрачену віру в себе.
24. Проаналізуйте разом із дитиною (у вільній ненав΄язливій формі) можливі варіанти подолання тих, чи інших складних ситуацій повсякденного життя, які часто зустрічаються або можуть зустрітися дитині.
25. Виховуючи дитину, не забувайте про її темперамент та особливості психічних проявів у зв΄язку з цим.
ЗАГАРТУВАННЯ
1. Використовуйте природні засоби оздоровлення та загартовування.
2. Загартовуйтесь разом з дитиною.
3. Пам΄ятайте, що загартовування впливає на загальний стан здоров΄я та поведінку дітей, дає позитивний результат тоді, коли гартувальні процедури проводяться в певній послідовності, чітко дозовані й систематично повторюються.
4. Не забувайте, що систематичне загартовування допомагає організму боротись із захворюванням, особливо із застудними.
5. Домагайтеся розуміння дітьми настанови: усьому свій час. Привчайте дітей дотримуватись рухового й повітряного режимів, постійного часу сну та приймання їжі.
6. Забезпечуйте щоденне перебування дітей на повітрі, відповідність їхнього одягу погоднім умовам.
7. Здійснюйте загартовування сонячним промінням. Тривалість прийняття сонячних ванн від 3-4 хвилин до 15 хвилин.
8. Проводьте водні процедури (обливання ніг та тіла, вологе обтирання рукавичкою або рушником).
9. Не забувайте, що ходіння босоніж – це засіб загартовування організму та зміцнення здоров΄я.
10. До ходіння босоніж дитину треба привчати із раннього віку. Починати улітку за температури повітря, не нижчої від 24 градусів.
11.Поєднуйте ходіння босоніж зі щоденними ваннами для ніг, поступово знижуючи температуру води.
12.Пам΄ятайте, що гарячий пісок і асфальт, гостре каміння та шлак, соснові шишки й голки діють на дитячий організм, як сильні подразники, а теплий пісок, м΄яка трава – заспокійливо.
Свежие статьи
-
Звернення дитини до дорослого
19. апр. 2018 -
9 порад Джона Галена
19. апр. 2018 -
Пам*ятки для батьків з ОБЖД
19. апр. 2018 -
День цивільного захисту в ЗДО
19. апр. 2018 -
Авторська іграшка у роботі з дітьми дошкільного віку
19. апр. 2018 -
17 березня День народження Афлатуна
17. апр. 2018 -
Навчально-методичне забезпечення ЗДО
20. фев. 2018