Освітянам: запитання і відповіді про вакцинацію від COVID-19 01.11.2021р.

Чому важливо робити щеплення від COVID-19 освітянам?

В умовах пандемії важливо захистити себе і не загинути від COVID-19, від якого не існує ліків. Тож освітянам бажано щепитися якомога швидше, тим більше що педагоги віднесені до пріоритетних груп з вакцинації в нашій державі. Окрім того, ваша думка є авторитетною для людей у вашому оточенні, а ваш приклад позитивно впливає на рішення вакцинуватися. Найімовірніше, друзі, знайомі та батьки вихованців, учнів або студентів рівнятимуться на вас і теж захочуть захиститися від COVID-19.

Хто є гарантом якості вакцин?

Кожна країна має власні регуляторні органи, які контролюють безпеку та ефективність вакцин перед їх широким використанням. В усьому світі ВООЗ координує низку незалежних технічних органів, які перевіряють безпеку вакцин до і навіть після їх запровадження. Вакцини, схвалені для використання ВООЗ, пройшли суворі тести та клінічні випробування, котрі підтверджують безпечність та ефективність у подоланні пандемії.

Як вдалося так швидко розробити вакцини проти COVID-19?

Завдяки безпрецедентним інвестиціям та глобальному співробітництву вчені змогли розробити вакцини проти COVID-19 у рекордні строки, дотримуючись при цьому суворих стандартів, заснованих на принципах доказової медицини. Нині (станом на 8 червня 2021 року) триває розробка ще понад 200 вакцин-кандидаток (102 перебувають на клінічному та 185 — на доклінічному етапі розробки).

Чи запобігає щеплення зараженню COVID-19?

Навіть вакцинована людина може заразитися COVID-19. Завдання щеплення полягає в тому, щоб ефективно запобігти тяжкому перебігу хвороби, ускладненням і смерті. Отримавши щеплення, людина, навіть якщо і захворіє, то перенесе хворобу легше: швидше за все вона не потребуватиме кисневої терапії та не потрапить до лікарні.

Яку з вакцин проти COVID-19 краще обрати?

Усі вакцини, схвалені для використання ВООЗ, мають високу ефективність у запобіганні важкому перебігу захворювання на COVID-19, госпіталізації і смерті. Тому найкращою вакциною є та, що зараз доступна для вас!

Які вакцини сьогодні доступні в Україні?

AstraZeneca — векторна вакцина, яку розробила шведсько-британська компанія AstraZeneca разом з Оксфордським університетом. AstraZeneca виготовляють в Європейському Союзі, Великій Британії, Республіці Корея. Вакцина, яка вироблена за ліцензією в Індії, має назву Covishield.

Для повної імунізації потрібно отримати дві дози вакцини з інтервалом 12 тижнів. Першу і другу дозу можна отримати вакциною AstraZeneca, виробленою на різних підприємствах, включно із субліцензійним виробництвом в Індії. Адже склад і технологія виготовлення вакцини ідентичні. Схвалена Всесвітньою організацією охорони здоров’я для екстреного використання.

Comirnaty / Pfizer-BioNTech — мРНК-вакцина проти COVID-19, розроблена німецькою біотехнологічною компанією BioNTech спільно з американським фармакологічним концерном Pfizer. Для повної імунізації потрібно отримати 2 дози з інтервалом 21–28 днів. Схвалена Всесвітньою організацією охорони здоров’я для екстреного використання.

CoronaVac / Sinovac Biotech — інактивована вакцина, яку розробила китайська біофармацевтична компанія, що займається дослідженням, розробкою, виробництвом і продажем вакцин для захисту людини від інфекційних захворювань. Для повноцінної імунізації необхідно отримати дві дози з інтервалом у 14–28 днів. Схвалена Всесвітньою організацією охорони здоров’я для екстреного застосування.

Чи можна перше і друге щеплення робити вакцинами різних виробників?

Це насамперед стосується вакцин AstraZeneca та Covishield (вакцина, вироблена за ліцензією в Індії). Першу і другу дози можна отримати вакцинами AstraZeneca, виготовленими на різних майданчиках (у Європейському Союзі, Великій Британії, Республіці Корея), включно із субліцензійним виробництвом в Індії. Адже склад і технологія виготовлення вакцини ідентичні.

Чи захищатимуть вакцини проти COVID-19 від нових варіантів вірусу?

Експерти в усьому світі безперервно вивчають, як нові мутації вірусу впливають на його поведінку, а також на ефективність вакцин проти COVID-19. Тим часом важливо вакцинуватися й продовжувати дотримуватися запобіжних заходів, таких як дотримання фізичної дистанції, носіння масок, провітрювання приміщень, регулярне миття рук та своєчасне звернення по медичну допомогу.

Чи потрібно вакцинуватися тим, хто вже перехворіли на COVID-19?

Так. Зважаючи на те, що можна повторно заразитися COVID-19 й отримати серйозні ризики для здоров’я, потрібно вакцинуватися, навіть якщо ви перехворіли.

Чи потрібно буде повторювати вакцинацію щороку?

Сьогодні маємо інформацію, що імунітет після щеплення від COVID-19 зберігається пів року. Варто враховувати, що вакцини створені нещодавно і їх іще продовжують досліджувати, зокрема вивчають імунітет, який вони формують.

Які можуть бути реакції на вакцину?

Може бути підвищення температури, біль та/або почервоніння в місці ін’єкції після першої дози. Для деяких вакцин більш вираженою є реакція після введення другої дози. Одні вакцини викликають реакції в молодших людей, а інші — у старших. Тяжка алергічна реакція — анафілактичний шок — на вакцину вкрай рідкісна. Вона може проявитися в перші секунди чи хвилини після щеплення. Саме тому вас попросять затриматися в пункті щеплення ще пів години, щоб у разі серйозної алергічної реакції (анафілактичного шоку) вам надали вчасну і правильну медичну допомогу.

Чи безпечне щеплення від COVID-19 для старших людей, які мають хронічні захворювання?

Групою ризику щодо COVID-19 робить людей не вік, а те, що старші люди мають хронічні захворювання. Що більше їх, то більше людина потребує вакцинації від COVID-19 та грипу, пневмококової інфекції, щоб захиститися від тяжкого перебігу коронавірусного захворювання або ймовірної смерті від нього. Адже вже відомо, що пацієнти, у яких є діабет або інші захворювання, від COVID-19, на жаль, гинуть частіше і швидше, ніж люди без цих хвороб, і що лікувати їх набагато тяжче.

Вакцини від COVID-19 були винайдені передусім для людей старшого віку з усім їхнім «букетом» хронічних захворювань. Тож вакцинувати таких людей безпечно. І робити це потрібно, щоб менше наражатися на ризик загинути через COVID-19.

Чи можна вакцинуватися людям із онкологічними хворобами?

Так. Ці люди перебувають у групі ризику і можуть мати важкий перебіг захворювання на COVID-19 або померти. Вакцини не можуть спричинити захворювання навіть на тлі імуносупресії, бо не містять живих «повноцінних» вірусів. Утім, імуносупресія може означати, що вакцинація не матиме належного ефекту. Незважаючи на це, якщо у вас буде можливість зробити щеплення, краще вакцинуватися, тобто мати шанс захиститися.

Як вакцинують проти COVID-19 людей із автоімунними / системними захворюваннями?

Застереження у випадку вакцинації людей із імуносупресією пов’язані не з безпекою (можливими реакціями на вакцину), а з ефективністю вакцинації для них. У таких людей імунна відповідь на вакцину може бути не оптимальною. Незважаючи на це, людям з імуносупресією рекомендується вакцинуватися від COVID-19 і скористатися шансом на захист, оскільки захворювання на COVID-19 може бути для них смертельним. Тим пацієнтам, які ще не отримують лікування, рекомендують отримати щеплення за два тижні до початку планової імуносупресивної терапії.

Як вакцинують проти COVID-19 людей із серйозними порушеннями згортання крові (коагулопатіями)?

Для вакцинації людей із серйозними порушеннями згортання крові (коагулопатіями) використовують тонку голку (розмір 23G або й менший), після введення вакцини сильно натискають на місце введення (без тертя) протягом щонайменше 2 хвилин. Пацієнту обов’язково повідомляють про ризик розвитку гематоми від ін’єкції.

Чи можна вакцинуватися від COVID-19 відразу після повного клінічного одужання?

Так, можна. Хоча тим, хто вже перехворіли на COVID-19, можна відкласти вакцинацію, наприклад, на 3 місяці з огляду на те, що вакцина, якої мало, може бути потрібнішою тим, хто ще не перенесли COVID-19.

У людини інкубаційний період COVID-19. Чи безпечною є вакцинація проти COVID-19 у такому разі?

Вакцинація під час хвороби чи інкубаційного періоду не збільшує ризик виникнення реакцій на вакцину й не впливає на тяжкість перебігу захворювання.

Чи треба перед вакцинацією від COVID-19 робити обстеження чи аналізи, наприклад, загальний аналіз сечі, крові або вимірювати тиск?

Ні, не потрібно. У жодній країні світу люди не здають аналізів перед проведенням вакцинації — ані рутинної, ані від COVID-19! Те саме стосується і вимірювання артеріального тиску: перед проведенням щеплення в цьому немає жодної потреби. В інших країнах ніхто не призначає жодних додаткових обстежень чи аналізів перед вакцинацією, усе максимально просто. Наприклад, у Канаді вакцинуватися можна в аптеці, а у США — у drive-in на стадіонах, куди заїжджають люди і прищеплюються, не виходячи з машини.

Чи потрібно робити тестна антитіла перед щепленням?

Ні. Такий тест перед щепленням не є інформативним, тож робити його не потрібно.

Чи треба робити ПЛР-тест на вірус SARS-CoV-2 перед вакцинацією? А раптом я хворію?

Ні, не треба, якщо у вас немає симптомів, схожих на COVID-19.

Чи можна робити щеплення від COVID-19 одночасно з іншими щепленнями?

Зазвичай різні вакцини можна вводити в один день. Єдине правило — робити щеплення в різні ділянки тіла, наприклад, у праве та ліве плече, у праве та ліве стегно. Одночасно можна й приймати оральні вакцини. Це звичайна міжнародна практика, а також ефективний спосіб захиститися вчасно. Проте наразі Національна технічна група експертів з імунізації МОЗ України рекомендує проводити планову вакцинацію проти інших інфекційних хвороб щонайменше через 14 днів після отримання другої дози вакцини проти COVID-19, а вакцинацію проти COVID-19 — принаймні через 14 днів після отримання щеплення проти інших інфекційних хвороб. Зазначені рекомендації не стосуються вакцинації за екстреними показаннями, наприклад, екстрених щеплень проти сказу та правцю.

Якщо я зараз хворію, чи потрібно чекати одужання, щоб вакцинуватися?

Якщо ви маєте симптоми застудних захворювань, наприклад, нежить, кашель, підвищення температури чи слабкість, це потенційно може бути COVID-19 навіть у разі негативного результату тесту. Тож людині з такими симптомами або з підтвердженим COVID-19 варто дочекатися одужання. Адже, прийшовши на щеплення, такі люди можуть заразити інших відвідувачів та працівників. Саме тому варто спочатку одужати, а потім приходити на вакцинацію. Інших причин для відмови від вакцинації немає: загалом щепитися можна і з підвищеною температурою, і з нежитем, і з кашлем.

Як прищепитися, якщо в мене немає декларації?

Якщо ви ще не уклали декларацію з сімейним лікарем, це не означає, що ви не можете вакцинуватися від COVID-19! Повідомте керівництву навчального закладу, де ви працюєте, про бажання прищепитися — і вони мають записати вас на вакцинацію.

Як поводитися під час візиту на вакцинацію?

Дуже важливо, щоб процес вакцинації був організований безпечно: з дотриманням дистанції між пацієнтами щонайменше 2 метри, в просторих і провітрюваних приміщеннях, щоб люди не заразилися на COVID-19, чекаючи на щеплення. Зробіть усе, щоб провести якомога більше часу не в черзі, а на свіжому повітрі.

Якщо приміщення погано провітрюється, наполягайте на тому, щоб відчинили вікна. Адже погано провітрюваний коридор або кабінет може стати небезпечним місцем.

Візьміть із собою маску, дезінфектант для рук і власну ручку, щоб зайвий раз не торкатися спільних, паспорт та ідентифікаційний код.

Як діяти після вакцинації?

У людини після вакцинації може підвищитися температура, виникнути біль у місці ін’єкції. Це нормальні реакції на вакцину, які проходять за 1–2 дні. Якщо ж вас щось непокоїть (наприклад, погано збивається температура,

не минає набряк руки або біль у місці ін’єкції чи з’являються інші небезпечні симптоми, що не пов’язані з вакцинацією), зателефонуйте сімейному лікарю або лікарці.

Часто за реакцію на вакцину приймають симптоми інших захворювань, що збігаються в часі із щепленням. Наприклад, може погіршитися хронічне захворювання або з’явитися інше. Загалом варто завжди мати під рукою телефон лікаря або лікарки, яким ви довіряєте, щоб звертатися в разі потреби.

Чи пам’ятаєте ви про другу дозу вакцини від COVID-19?

Не забувайте про необхідність отримання другої дози вакцини від COVID-19! Занотуйте в календарі або в будь-який інший зручний для вас спосіб дату наступного щеплення.

Зверніть увагу!

Щеплення від COVID-19 не скасовує потреби:

Провітрювати приміщення.
Дотримуватися дистанції у 2 метри.
Носити маску в людних місцях.
Мити руки або, якщо немає такої змоги, обробляти їх дезінфектантом після перебування на вулиці, в магазинах, аптеках, ліфті.

22.01.2018р.

Кір - це висококонтагіозне (надзвичайно заразне) гостре вірусне захворювання. В основному кором хворіють не щеплені діти, що відвідують дитячі заклади. Підлітки й дорослі, що раніше не хворіли кором, та не отримали вакцину проти нього, також залишаються надзвичайно сприйнятливими до цієї інфекції.

Як відбувається зараження кором?

Джерелом інфекції є хворим кором людей з моменту появи перших ознак хвороби до п'ятого дня від початку висипань. У випадку зараження, після контакту із хворим проходить від 7 до 17 днів, перш ніж хвороба проявиться (інкубаційний період).

Кір - це повітряно-краплинна інфекція. Вірус попадає в організм через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і око від хворої кором людини, яка поширює його
при диханні, розмові, чханні і кашлі. Вірус кору дуже летучий - з потоком повітря він може попадати в сусідні приміщення й навіть на інші поверхи будинку через вікна, вентиляцію, замкові щілини, - тому заразитися можна, просто перебуваючи в одному будинку із хворим. При цьому вірус швидко гине в зовнішньому середовищі, тому поширення інфекції через предмети ( постільну білизну, одяг, іграшки), а також через третіх осіб, що контактували із хворим, практично неможливо. Приміщення, де перебував хворий кором, досить провітрити, щоб у ньому можна було перебувати без ризику заразитися, дезінфекція не потрібна.

Як протікає захворювання кір?

Хвороба починається гостро: дитина скаржиться на сильний головний біль, слабкість, температура може підвищуватися до 40ºC, апетит відсутній. Незабаром з'являються нежить, кашель - звичайно сухий, болісний, або гавкаючий - при ларингіті. Горло в дитини червоне, набрякле, шийні лімфовузли збільшені. Характерне запалення слизової оболонки око - кон'юнктивіт. Його прояви при корі яскраво виражені: очі червоніють, з'являється сльозотеча, світлобоязнь, згодом з'являється гнійні виділення. На другий-третій день хвороби на небі з'являються рожеві крапкові висипання (енантема), а на слизовій оболонці щік, ясен і губ - характерні для кору малесенькі білуваті цятки (плями Бєльського-Філатова-Коплика). І те, і інше можна побачити до появи висипу на тілі. На 4-5 день хвороби з'являється висип - спочатку на шкірі голови, за вухами, на обличчі. Наступного дня вона поширюється на тулуб, ще через день - на руки й ноги. Коревий висип являє собою численні дрібні червонуваті цятки і пухирців, які мають тенденцію до злиття й утворення більших плям. У період появи висипи стан дитини різко погіршується - знову підвищується температура, підсилюються катаральні явища (нежить, кашель), загострюється кон'юнктивіт. Дитина млява, відмовляється від їжі, спить неспокійно. Якщо немає ускладнень, то із четвертого дня від початку висипань наступає поліпшення стану. Сип або зникає зовсім, або переміняється пігментацією й ділянками лущення шкіри. Зникнення висипу відбувається в порядку, зворотному її появі. У дитини нормалізується температура, проходять катаральні явища - вона поступово видужує.

Можливі ускладнення

У наші дні при вчасно початому грамотному лікуванні ускладнення при корі бувають нечасто. Більшість дітей ( на відміну від дорослих) переносять цю хворобу без наслідків. Ускладнення частіше виникають у дітей до року, недоношених, з малою масою тіла, алергіків.

Перебіг хвороби може ускладнюватися ураженням дихальної системи: ларингітом, трахеїтом, бронхітом, пневмонією; око - кон'юнктивітом, блефаритом; травної системи - диспепсії; запаленням середнього вуха - отитом або слухової труби - евстахеїтом. У маленьких дітей часто буває стоматит.

Найважчі ускладнення кору, які, на щастя, зустрічаються рідко, торкаються головного мозку - менінгіт і енцефаліт.

Лікування та догляд

Неускладнений кір лікують дома, обов'язково під спостереженням лікаря. При важкому перебігу хвороби, розвитку ускладнень, можлива госпіталізація.

Лікар призначає дитині лікування, яке допомагає впоратися із симптомами хвороби й підтримати імунітет: вітаміни А и С, жарознижуючі засоби на основі парацетамолу або ібупрофену; таблетки або мікстури для полегшення кашлю; антигістамінні засоби; судинозвужувальні краплі в ніс; краплі й мазі для очей і т.д. Антибіотики призначаються тільки при приєднанні вторинної інфекції й розвитку ускладнень (отит, бронхіт, пневмонія й ін.). Після перенесеного кору дитина дуже ослаблена: якийсь час вона може почувати себе не занадто добре, погано їсти, вередувати, швидко утомлюватися. Її імунна система ще мінімум два місяці залишається надзвичайно сприйнятливої до будь-якої інфекції. Треба намагатися оберігати його від зайвих контактів, навантажень, стресів, переохолодження і т.д. Велика увагу варто приділити його харчуванню, порадитися з лікарем із приводу приймання вітамінів.

Профілактика кору

У людини, що перехворіла кором, на все життя зберігається імунітет до цієї інфекції - випадки повторних захворювань одиничні.

Діти до 6 місяців, що особливо перебувають на грудному вигодовуванні, хворіють на кір украй рідко.

Основний спосіб профілактики цієї інфекції - активна імунізація. Вакцинація проти кору проводять дітям у віці 12 місяців, ревакцинація - у шість років. Імунізація проти кору також проводиться раніше не привитим підліткам, що й не хворіли на кір, у віці 15-17 років і дорослим у віці до 35 років.

Тому, хто контактував із хворим кором, і при цьому раніше не хворів і не щеплений проти цієї інфекції, можливе проведення пасивної імунізації. Уведення імуноглобуліну протягом перших днів після контакту може захистити від хвороби або забезпечити більш легкий її перебіг .

У кімнаті, де перебуває хвора дитина, необхідно щодня робити вологе прибирання. Провітрювання повинні бути якнайчастіше. Штори краще тримати закритими, тому що при корі спостерігається світлобоязнь. Постільна білизна й піжама хворої дитини повинні бути свіжими. Дитину треба часто й багато напувати простою водою, компотами, морсами. Їжа повинна бути легка, що щадить: кисломолочні продукти (кефір, йогурт, кисляк); овочеві супи; овочеві й фруктові пюре; відварене протерте м'ясо (нежирна телятина, курка, індичка).У дитячих дошкільних установах карантин встановлюється для привитих дітей, що раніше не хворіли на кір на 21 день від початку контакту.

Однією з основних причин поширення інфекційних захворювань в дитячих колективах є недотримання вимог гігієни. В навчальних закладах тісне і тривале спілкування дітей між собою сприяє передачі інфекції від однієї дитини до іншого. Особливо важливим є проведення профілактичних заходів в дитячих установах закритого типу. Правильне планування та експлуатація приміщень , суворе виконання режиму дня, раціональне харчування дітей з достатнім введенням в меню вітамінів, фізичне виховання і особливо загартовування, а також гарна постановка загального медичного обслуговування та виховної роботи підвищують опірність дитячого організму до різних шкідливих впливів зовнішнього середовища, в тому числі і до хвороботворних мікробів . Важливим заходом у системі боротьби з попаданням інфекції в дитячі установи є правильна організація прийому дітей, ретельний огляд дітей, з термометрією.

Велике значення має санітарно-просвітня робота, яка ведеться з обслуговуючим персоналом дитячих установ, з дітьми, а також і з їх батьками.
З раннього віку діти повинні навчитися завжди підтримувати своє тіло й одяг в чистоті, пити кип'ячену воду з чистого посуду, при кашлі та чханні прикривати рот і ніс носовою хусткою або тильною стороною долоні і т. д. Взаємне оповіщення дитячих і лікувальних установ (поліклініка, лікарня, санітарно-епідеміологічні організації) про наявність заразних хворих і були з ними в контакті дітей є найважливішим засобом проти занесення інфекції в дитячі сади. Слід також домагатися того, щоб батьки негайно сповіщали працівників дитячого саду про хвороби дитини, членів сім'ї та сусідів по квартирі. Дуже важливий ретельний облік захворюваності інфекційними хворобами дітей і персоналу дитячих установ.

1. Під час високого ризику захворювання на ГРВЗ не відвідуйте місця, де можливе велике скупчення людей.
2.     За можливості зведіть до мінімуму поїздки у громадському транспорті (автобуси, тролейбуси, метро тощо).
3.     Остерігайтеся близького контакту з людьми, які мають симптоми грипу або інших ГРВЗ.
4.     Часто мийте руки з милом. Якщо немає такої можливості, використовуйте спеціальні алкогольвмісні засоби для оброблення та знезараження рук.
5.     Не торкайтесь слизових оболонок очей, носа, рота немитими руками.
6.     При чханні та кашлі прикривайте рот одноразовою хустинкою. Забезпечте дитину такими хустинками.
7.     Часто провітрюйте приміщення вдома та на роботі.
8.     Уникайте поцілунків, обійм, рукостискань тощо.
9.     Не допускайте переохолодження або перегрівання організму.
10. Змащуйте слизові оболонки носа оксоліновою маззю.
11. Проводьте щоденне вологе прибирання кімнат.
12. Організовуйте собі та дитині повноцінне, вітаманізоване харчування з достатньою кількістю природних джерел вітаміну С (свіжі овочі та фрукти) та фітонцидів (часник, цибуля, імбир тощо).
13. При погіршенні самопочуття залишайтеся вдома, не займайтеся самолікуванням — викличте лікаря для обстеження та призначення ефективного лікування.
14. При появі ускладнень захворювання на грип у вас чи вашої дитини не зволікайте. Організуйте госпіталізацію з метою отримання кваліфікованої допомоги медиків.

ТУБЕРКУЛЬОЗ

В наш час захворюваність на туберкульоз почала зростати, створюючи нагальну проблему для людства.

Туберкульоз - інфекційна хвороба, перебіг якої характеризується переважним ураженням органів дихання та явищами загальної інтоксикації. Ця хвороба вражає людей не залежно від віку, статі та соціального становища, а також тварин та птахів. Хвороба може набувати хронічного перебігу з періодичними загостреннями, а також вражати всі органи та системи, за винятком волосся та нігтів.

Зараження відбувається повітряно-краплинним шляхом під час спілкування з хворим на туберкульоз або при вживанні продуктів від хворих на туберкульоз тварин (м'ясо, молоко, сир, яйця). Мікобактерії можуть потрапити в організм з пилом, через спільний з хворим посуд, предмети вжитку.

Фактори, які сприяють захворюванню на туберкульоз:

захворювання, які призводять або супроводжуються зниженням імунітету (цукровий діабет, гормонозалежні захворювання, виразкова хвороба, наркомані: та алкоголізм, психічні захворювання, ВІЛ-інфікування, хронічні неспецифічні захворювання легень)

неповноцінне харчування
стресові ситуації;
паління
соціальна дезадаптація.

Симптоми туберкульозу: тривалий (більше 3-х тижнів) кашель з виділенням харкотиння або без нього, тривале підвищення температури тіла (частіше до 37.5), зниження апетиту та втрата ваги, швидка втомлюваність, підвищена пітливість (особливо в ночі), підвищена збудливість, дратівливість, біль у груднів клітці, задишка.

Щоб уберегтися від туберкульозу:

намагайтеся вести здоровий спосіб життя (регулярно відпочивайте, не паліть і не зловживайте алкоголем);
докладіть зусиль, щоб харчування вашої родини було якомога повно ціннішим;
проводьте систематичне прибирання житла, провітрюйте його, не допускайте накопичення пилу;
регулярно, не рідше 1 разу в рік, проходьте флюорографічне обстеження органів грудної клітки (для дорослих);
слідкуйте за своєчасним проведенням туберкулінодіагностики у дітей та її результатами;
стежте за обов'язковим щепленням вакциною БЦЖ дітей (при відсутності протипоказань).

Хвороба завжди приходить несподівано, однак не варто піддаватись відчаю. Ваша доля - у ваших руках. Ваше бажання одужати, дисциплінованість у виконанні призначень лікаря, дотримуванні здорового способу життя допоможе вийти переможцем з хвороби.

Обережно - ГРИБИ!

   Гриби - це дарунок лісу, але водночас вони є небезпечним продуктом харчування, який може привести до отруєння, а іноді й смерті. Отруєння організму викликають токсини, алкалоїди та сполучення важких металів, які містяться в грибах. Прикро, що багато людей висновки робить лише на основі свого гіркого досвіду.
Основні причини отруєнь:
вживання отруйних грибів;
неправильне приготування умовно їстівних грибів;
вживання старих або зіпсованих їстівних грибів;
вживання грибів, що мають двійників або змінилися внаслідок мутації (навіть білі гриби і підберезники мають своїх небезпечних двійників).
  Симптоми отруєння: нудота, блювота, біль у животі, посилене потовиділення, зниження артеріального тиску, судоми, мимовільне сечовиділення, проноси, розвиток симптомів серцево-судинної недостатності.
  Щоб запобігти отруєння грибами, ми рекомендуємо Вам заходи та правила, які необхідні для виконання кожній людині, дотримуйтесь їх.
Застерігаємо!
Купуйте гриби тільки у відведених для їх продажу місцях (магазинах, теплицях, спеціалізованих кіосках), особливо уникайте стихійних ринків.
Збирайте і купуйте тільки гриби, про які вам відомо, що вони їстівні.
Не збирайте гриби, якщо не впевнені, що знаєте їх - якими б апетитними вони не здавалися;поблизу транспортних магістралей, на промислових пустирях, колишніх смітниках, в хімічно та радіаційно небезпечних зонах; невідомі, особливо з циліндричною ніжкою, у основі якої є потовщення "бульба", оточене оболонкою; з ушкодженою ніжкою, старих, в'ялих, червивих або ослизлих;  ніколи не збирайте пластинчаті гриби, отруйні гриби маскуються під них  "шампіньйони" та "печериці", у яких пластинки нижньої поверхні капелюшка гриба білого кольору.
Не порівнюйте зібрані чи придбані гриби із зображеннями в різних довідниках, - вони не завжди відповідають дійсності.
Не куштуйте сирі гриби на смак.
Ще раз перевірте вдома гриби, особливо ті, які збирали діти. Усі сумнівні -викидайте. Нижню частину ніжки гриба, що забруднена ґрунтом - викидайте. Гриби промийте, у маслюків та мокрух зніміть з капелюшка слизьку плівку.
Гриби підлягають кулінарній обробці в день збору, інакше в них утворюється трупна отрута.
При обробці кип'ятіть гриби 7-10 хвилин у воді, після чого відвар злийте. Лише тоді гриби можна варити або смажити.
Обов'язково вимочіть або відваріть умовно їстівні гриби, які використовують для соління, - грузді, вовнянки та інші, котрі містять молочний сік, тим самим позбудетесь гірких речовин, які уражають слизову оболонку шлунку. Не пригощайте ні в якому разі грибами дітей, літніх людей та вагітних жінок.
Гриби (зеленушка, синяк-дубовик, та деякі інші) містять отруйні речовини, які у шлунку не розчиняються. У взаємодії із алкоголем отрута розчиняється та викликає бурхливе отруєння.
Значна кількість грибів, які досі вважались їстівними, містять мікродози отруйних речовин. Якщо вживати їх декілька днів підряд - також може статись отруєння.
Суворо дотримуйтеся правил консервування грибів. Неправильприготовлені консервовані гриби можуть викликати дуже важке захворювання - ботулізм. Гриби, які довго зберігалися, обов'язково прокип'ятіть 10-15 хвилин.
УВАГА! Ні в якому разі не довіряйте таким помилковим тлумаченням:
"Усі їстівні гриби мають приємний смак".
"Отруйні гриби мають неприємний запах, а їстівні -приємний".
"Усі гриби в молодому віці їстівні".
"Личинки комах, черви й равлики не чіпають отруйних грибів".
"Опущена у відвар грибів срібна ложка або срібна монета чорніє, якщо в каструлі є отруйні гриби".
"Цибуля або часник стають бурими, якщо варити їх разом з грибами, серед яких є отруйні".
"Отрута з грибів видаляється після кип'ятіння протягом кількох годин".
"Сушка, засолювання, маринування, теплова кулінарна обробка знешкоджують отруту в грибах".

Первинні ознаки отруєння (нудота, блювота, біль у животі, пронос) - з'являються через 1-4 години після вживання грибів, в залежності від виду гриба, віку та стану здоров'я потерпілого, кількості з'їдених грибів.
Біль та нападки нудоти повторюються декілька разів через 6-48 годин, а смерть настає через 5-10 днів після отруєння.
Перша допомога при отруєнні грибами.
Викличте "Швидку медичну допомогу".
Одночасно, не очікуючи її прибуття, негайно промийте шлунок: випийте 5-6 склянок кип'яченої води або блідо-рожевого розчину марганцівки; нажміть пальцями на корінь язика, щоб викликати блювоту; прийміть активоване вугілля (4-5 пігулок), коли промивні води стануть чистими.
Після надання первинної допомоги: дайте випити потерпілому міцний чай, каву, або злегка підсолену воду, відновіть тим самим водно-сольовий баланс; покладіть на живіт і до ніг потерпілого грілки для полегшення його стану.
З'ясуйте, хто вживав разом із постраждалим гриби, проведіть профілактичні заходи.
Забороняється:
Вживати будь-які ліки та їжу, а надто ж алкогольні напої, молоко, - це може прискорити всмоктування токсинів грибів у кишечнику. Займатися будь-якими іншими видами самолікування.
Запам'ятайте: Отруєння грибами дуже важко піддається лікуванню.

ВІРЯНА ВІСПА

Одним з найпоширеніших інфекційних захворювань у світі серед дітей дошкільного віку є вітряна віспа, яку часто називають просто «вітрянкою».

Джерелом інфекції за вітряної віспи є людина, хвора на віспу або оперізувальний лишай. Ризик бути інфікованим вітряною віспою від хворих на оперізувальний лишай мінімальний. Механізм передачі збудника вітряної віспи – аерогенний. Шлях передачі захворювання – крапельний.

У хворих на вітряну віспу висип поширюється не лише на шкірі, а й на слизових оболонках дихальних шляхів. Унаслідок руйнування пухирців, локалізованих у глотці, гортані, трахеї, вірус вітряної віспи інтенсивно виділяється у навколишнє середовище разом із краплинами слини та слизу під час розмови, чхання або кашлю. Це основний шлях поширення вірусу.

Слід також зазначити, що вірус вітряної віспи з потоками повітря здатний поширюватися на відносно великі відстані – 20 метрів і більше, з однієї кімнати в іншу і, навіть, з поверху на поверх.

Чутливість дитячого організму до вітряної віспи дуже висока. Після контакту з джерелом інфекції заражаються 95-98% осіб, які не мають специфічного імунітету, тобто раніше не хворіли і не були щеплені. Серед загальної кількості осіб, які хворіли на вітряну віспу, діти від народження до 14 років становлять 80-90%. Найвищий рівень захворюваності виявляють серед дітей віком від 3 до 6 років.

Найвищий рівень захворюваності на вітряну віспу спостерігають у зимово-весняний період, що пов’язано з тривалим перебуванням дітей у закритих приміщеннях і зниженням опірності їх організму до інфекційних захворювань.

Після перенесеного захворювання в людини формується імунітет, який зберігається протягом усього життя, проте трапляються і повторні випадки захворювання на вітряну віспу.

Інкубаційний період захворювання становить 10 - 21 день. Хворий стає заразний за два дні до появи клінічних проявів і є джерелом інфекції протягом п’яти днів від моменту появи останніх висипів.

Початкових ознак захворювання в дітей часто немає, однак іноді за 1-5 днів до появи висипу можуть спостерігатися: невелика температура тіла; нездужання; в’ялість; неспокій; відсутність апетиту; блювання, про нос (рідше).

На фоні цих ознак, або і без них, з’являється висип. Поява його супроводжується підвищенням температури тіла. Хворих з легким і середньої тяжкості перебігом вітряної віспи лікують здебільшого вдома. Необхідно забезпечити дотримання дитиною постільного режиму протягом усього періоду захворювання. Годувати її потрібно часто, невеликими порціями. Їжа має бути рідкою або протертою, щоб під час жування і ковтання дитині не було боляче. Хворий має вживати багато рідини – соки, компоти, відвари, морси тощо.

ЩЕПЛЕННЯ: ЗА ТА ПРОТИ

Без довідки про щеплення вашу дитину не мають права прийняти в дитячий садок, санаторій або школу, але ви можете зробити все, щоб вакцинація принесла користь і не пошкодила здоров'ю.

Щеплення призначені для того, щоб сформувати імунітет проти хвороби - навчити організм «запам'ятовувати» віруси і виробляти проти них спеціальні антитіла. Відбувається те ж саме, як ніби дитина в дуже легкій формі заразилася і видужала. На жаль, активний імунітет зберігається не назавжди, і щеплення потрібно повторювати - робити ревакцинації.

Напевно, ви чули, що інколи вакцинації дають негативні результати. Після щеплення дитина відчуває слабкість, розбитість, ломоту в кістках, головний біль, у неї піднімається температура.

Тому перш, ніж зробити щеплення, необхідно вжити всі заходи безпеки: проконсультуватися у лікаря-імунолога і педіатра, поспостерігати за станом дитини, вибрати оптимальний час.

Якщо у дитини проблеми з імунним статусом - вона хворіє 10-12 разів на рік, організм може невірно відреагувати на вакцинацію. У кращому випадку, імунітет її просто не «запам'ятає» і, потрапляючи в епідзону, у дитини такі ж шанси захворіти, як і без щеплення. Але буває і так, що після щеплення погіршується імунітет, знижується загальна опірність організму.

Якщо у малюка є хронічні захворювання, наприклад, гастрит, панкреатит, холіцистит, то деякі внутрішні органи у нього хронічно запалені і можуть погано відреагувати на вакцинацію. Лікар повинен чітко знати, наскільки до цього щеплення буде сприйнятливий маленький пацієнт. Крім того, потрібно бути дуже обережними з дітьми, у яких були родові травми, з дітками, які народилися недоношеними, а також з алергіками і астматиками.

Таким дітям профілактичні щеплення роблять за індивідуальнимкалендарем, під прикриттям антигістамінних засобів та рекомендацій дитячого імунолога і невропатолога. Батькам діток з алергічними та нервовими захворюваннями варто обговорити з лікарем доцільність щеплення проти кашлюку. Справа в тому, що зараз є інший її варіант - ацеллюлярна («неклітинна») вакцина, яка дає не таку сильну реакцію. Правда, її ефективність нижче, і тому вакцинацію потрібно повторити: ймовірність заразитися підвищується.

А протипоказаннями до вакцинації є неврологічні порушення (судоми, частіше одного разу на півроку, гідроцефалія, епілепсія, або епілептичний синдром), органічні ураження ЦНС, порушення імунітету (при первинних імунодефіцитах не можна вводити живі вакцини; при ВІЛ-інфекції не можна взагалі робити щеплення), реакції на ліки - не можна вводити вакцину паралельно з алергеном, якщо були анафілактичні реакції, наприклад, на антибіотик. Щеплення робити не можна, якщо були важкі поствакцинальні неврологічні ускладнення (судоми, напади), а також при анемії, якщо рівень гемоглобіну в крові нижче 80 г/ л.

Чи потрібно робити щеплення?

Так. Судіть самі: епідпаротит (свинка) може призвести до безпліддя у хлопчиків, коклюш - до ураження нервової системи, гепатит В - до цирозу печінки. Щеплення від туберкульозу - необхідні: в Україні зараз зафіксована епідемія туберкульозу, яким раніше хворіли тільки ув'язнені і люди з неблагополучних сімей. Щеплення принесуть тільки користь, за умови, якщо лікар правильно оцінить стан здоров'я дитини, і вакцина буде якісною. Чи всім потрібно робити щеплення? Як правило, так. Але у всіх правилах бувають виключення. Щеплення можна (і потрібно) робити всім здоровим дітям.

Перед проведенням вакцинації важливо з'ясувати, чи немає протипоказань по вищезгаданим пунктам, виміряти температуру тіла, зробити загальний аналіз крові та сечі, в деяких випадках - аналіз крові на з-реактивний білок, щоб дізнатися, чи немає в організмі запального процесу. Імунізація проводиться вакцинами (активна імунопрофілактика) або сироватками та імуноглобулінами (пасивна іммунопрофлактіка). Ослабленим дітям роблять пасивну імунопрофілактику.

ПОЛІОМІЄЛІТ

– це вірусне інфекційне захворювання, що уражує нервову систему і викликає повний параліч.
Джерелом інфекції є хворі або вірусоносії. Основним способом поширення інфекції був безпосередній або опосередкований контакт із хворим (через руки, носові хустинки, одяг, постільну білизну тощо).Виділення вірусу відбувається через слиз носоглотки або з кишківника з фекаліями і розпочинається вже в інкубаційний період, який триває в середньому 5-12 днів (можливі коливання від 2 до 35 днів). Після появи перших симптомів захворювання вірус продовжує виділятися з фекаліями. Перші симптоми захворювання проявляються підвищеною температурою, втомою, головним болем, нудотою, ригідністю м'язів шиї та болем у кінцівках. Розрізняють дві форми поліомієліту: непаралітична та паралітична. Непаралітична форма перебігає у вигляді так званої «малої хвороби» (абортивна форма), яка проявляється короткочасною лихоманкою, катаральними (кашель, нежить, біль у горлі) та диспептичними явищами (нудота, блювота, рідкі випорожнення). Усі клінічні прояви зникають зазвичай протягом кількох днів. Іноді за нею настає тимчасове поліпшення стану хворого зі зниженням температури, або хвороба одразу переходить у другу фазу — «велику хворобу», коли головний біль більш виражений і супроводжується болем у спині, кінцівках, підвищеною стомлюваністю м'язів. За відсутності паралічів хворий видужує. У період до початку проведення вакцинації паралітичний поліомієліт був чи не однією з найзагрозливіших хвороб, оскільки вражав тисячі та десятки тисяч людей, головним чином дітей до 5 років, з яких близько 10% помирали, а 40% ставали інвалідами.
    Збудником захворювання є поліовірус, який за сприятливих умов може зберігатися в зовнішньому середовищі до 3—4 місяців, добре переносить заморожування, висушування, не втрачає життєздатності у фекаліях, стічних водах, залишається на овочах і в молоці. Поліовірус гине під час кип'ятіння, під впливом ультрафіолетового опромінення та дезінфекційних засобів.
    Поліомієліт невиліковний, але його можна попередити за допомогою вакцинації.
·        вакцинація складається з трьох щеплень і проводиться дітям у віці 3, 4 і 5 місяців, перші 2 щеплення - з використанням інактивованої вакцини проти поліомієліту(ІПВ);
·        ревакцинація проводиться дітям у віці 18 місяців, 6 та 14 років з використанням оральної поліомієлітної вакцини (ОПВ).
Окрім того, з метою профілактики поліомієліту необхідно:
додержуватись правил особистої гігієни (миття рук);
свіжі овочі, фрукти, сухофрукти та зелень перед вживанням після миття під проточною водою ополоснути кип’яченою чи бутильованою водою.
   Увага! Шановні батьки!
   Звертайтеся до своїх лікаря-педіатра чи сімейного лікаря за місцем медичного спостереження за дитиною та отримайте захист для своєї дитини. Адже дві краплі рятують життя.

ПАМ’ЯТКА

з профілактики грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ)

ГРВІ - це велика група гострих вірусних захворювань, які характеризуються повітряно-крапельним шляхом передачі та переважним ураженням верхніх дихальних шляхів.
Грип є найбільш поширеним гострим респіраторним вірусним захворюванням, особливість якого у надзвичайно швидкому поширенні і вираженій інтоксикації. Механізм передачі вірусу грипу - повітряно-крапельний. Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево- судинної, нервової, ендокринної систем.
Профілактичні заходи спрямовані насамперед для підвищення резистентності організму до дії збудників грипу, а також інших ГРВІ.
Ефективними, особливо у період підвищення захворюваності, фахівці відзначають наступні методи профілактики:

- повноцінне харчування з включенням вітамінів у природному вигляді;
- загартовування та часте провітрювання приміщень;
- вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.

Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:
- Часто мити руки з милом, особливо після відвідування;
- Прикривати ніс та рот хустинкою (або одноразовими серветками), особливо при кашлі та чиханні;
- Широко застосовувати засоби нетрадиційної (народної) медицини, гомеопатичні препарати, оксолінову мазь.

На що необхідно звернути увагу:

- Існують деякі особливості клінічного перебігу грипу у різних вікових группах. У дітей молодшого віку передусім можуть з'явитися симптоми нейротоксикозу (блювання, судоми) навіть на тлі субфебрильної температури тіла. У осіб похилого віку на тлі ГРВІ загострюються серцево-судинні захворювання, активуються хронічні вогнища інфекції, що суттєво впливає на клінічні прояви грипу.
- Захворювання здебільшого починається гостро, з проявів загальної інтоксикації (озноб, відчуття жару, сильний головний біль, біль в очах). Хворого турбують загальна слабкість, ломота в попереку, крижах, суглобах, м'язовий біль, порушується сон. Привертає увагу вигляд обличчя хворого: гіперемія, одутлість, блискучі очі — загалом воно нагадує обличчя заплаканої дитини. Інкубаційний період при грипі коливається від декількох годин до 3 діб.
- Здебільшого на другу добу хвороби з'являється сухий кашель, починає турбувати біль у грудях. На 3-5 добу кашель м'якшає, з'являється незначна кількість слизового мокротиння. Носове дихання порушене через набряк слизової оболонки.
- Вже в перші години температура тіла може сягати 39-40°С і утримуватись на такому рівні 2-3 доби. Проте, якщо в подальшому гарячка продовжується або розвивається її друга хвиля (загалом триває довше 5-7 діб), це свідчить про розвиток бактеріальних ускладнень.
- Лікування ГРВІ та грипу є складною проблемою, тому його має визначати лікар

Не потрібно займатись самолікуванням, це небезпечно!

При своєчасному і правильному лікуванні хвороба закінчується повним одужанням.